Чим лікувати атопічний герпес шкіри?
Традиційні методи лікування даного вірусу, як інфекції, спрямовані на досягнення декількох цілей:
Запобігання попадання вірусу в організм. Одним з механізмів передачі вірусу є контактний механізм (тобто при фізичному контакті з зараженим людиною), засобів індивідуального захисту відводиться важливе місце в лікуванні та профілактиці розвитку вірусу.
Знищення герпесу вже присутнього в організмі з використанням противірусних засобів. З цією метою використовують різні противірусні препарати: ацикловір, Вальтрекс і фамвір, які вибірково блокують процес реплікації вірусної ДНК і розмноження вірусних частинок. При застосуванні мазей з противірусними препаратами варто уникати нанесення їх руками, для запобігання можливості дисемінації (поширення) інфекції на здорові ділянки шкіри і слизових оболонок (наприклад рогову оболонку ока).
Запобігання повторного зараження з використанням вакцин різного типу.
Стимуляція захисних сил організму: вітамінотерапія (призначають вітаміни групи А, В, Е, аскорбінову кислоту, рутин), імуностимулятори (екстракти женьшеню, ехіноцеі пурпурової і особливо ефективний кордицепс, застосовувати їх слід спільно з вітамінними препаратами, в період сезонного зниження імунітету), Інтерферони (застосовують локально, у вигляді водних компресів на уражених ділянках шкіри і слизових оболонок).
Локальне лікування вірусних уражень шкіри, слизових оболонок і нервових стовбурів. Для зниження локального запального процесу можуть призначатися мазі, що містять гормональні протизапальні речовини (глюкокортикоїди).
Віруси герпесу і імунітет. Частота рецидивів герпесвірусної інфекції та їх тяжкість залежить від стану імунітету організму в цілому. Але з іншого боку сам вірус активно впливає на імунітет, сприяючи його активного пригнічення. Всіх людей, інфікованих вірусом герпесу, можна розділити на три групи: - люди з нормальною імунною системою, у яких герпетична інфекція проявляється вперше. -люди з нормальною імунною системою, у яких виникає рецидив захворювання. -люди з імунодефіцитом.
У другої групи захворювання протікає в найбільш легкій формі. Під час першого контакту організму з інфекцією імунна система ще не в змозі активно боротися з вірусом герпесу, тому перша атака захворювання протікає зазвичай важче, ніж наступні, це спостерігається у людей першої групи.
Люди, які стосуються третьої групи, так само як і до першої переносять вірусне захворювання важко і найчастіше вірус герпесу разом з вірусами іншого роду посилюють імунодефіцитний стан. Саме тому настільки важливим залишається рівень власних захисних сил організму - здатність адекватної і повноцінної роботи імунної системи.
