Стадії коксартрозу кульшового суглоба

Лікарями досить часто діагностується коксартроз кульшового суглоба. Однак далеко не всі люди знають, що таке коксартроз і чим небезпечне це захворювання. Воно характеризується поступовою деструкцією хряща в області тазостегнового суглоба. У разі несвоєчасного терапії хвора людина може втратити працездатність. Коксартроз виникає переважно у дорослих людей. Які ж етіологія, клінічні симптоми, лікування і профілактика коксартроза тазостегнового суглоба?

Як влаштований тазостегновий суглоб

Деформуючий коксартроз - це захворювання, при якому руйнується тазостегновий суглоб. У тілі людини 2 таких суглоба. Вони утворюються за рахунок двох кісток: стегнової і клубової. У клубової кістки є вертлужная западина, в яку впадає головка стегна. Тазостегновий суглоб дуже великий і витримує високе навантаження. Рухливість його забезпечується за рахунок хрящової тканини і внутрішньосуглобової рідини. За формою суглоб є кулястим. При цьому обсяг його рухів практично не обмежений. У нормі у здорової людини гиаліновий хрящ пружний, еластичний і гладкий. При коксартрозе він руйнується, а на пізніх стадіях хвороби може зовсім зникнути. Подібний стан не піддається консервативному лікуванню.

Хрящова тканина не тільки забезпечує повний обсяг рухів, але і бере участь в амортизації і розподілі навантаження на нижню кінцівку. Стан хрящової тканини багато в чому залежить від якості синовіальної рідини. Вона живить хрящ, забезпечуючи його пружність і цілісність.

В області суглоба розташовуються і інші структури (м`язи, сухожилля, зв`язки). Диспластичний остеоартроз відбивається і на їх стані.

Особливості деформуючого остеоартрозу

Артроз, деформуючий остеоартроз і коксартроз - все це одне захворювання. Від даної хвороби в усьому світі страждають мільйони людей. До групи ризику входять люди похилого особи. Встановлено, що в молодому віці від цієї недуги частіше страждають особи чоловічої статі. Діагностується як двосторонній коксартроз, так і односторонній. Двобічне ураження протікає найбільш важко. Це захворювання включено в МКБ 10. Код хвороби по МКБ 10 - M16. Диспластичний коксартроз на пізній стадії може привести до вкорочення нижньої кінцівки. Нерідко виникає атрофія м`язів. Захворювання неможливо повністю вилікувати, воно постійно прогресує. Основне завдання терапії - уповільнити руйнування хряща і поліпшити його харчування за рахунок нормалізації складу синовіальної рідини.

Захворювання буває первинним і вторинним. У другому випадку хвороба розвивається на тлі травми або інших захворювань (вовчака, артриту, хвороби Кеніга, туберкульозної інфекції). Виділяють 3 стадії коксартрозу. В основі поділу лежить ступінь патологічних змін в області суглоба. При початковій стадії хвороби деформації суглоба і руйнування хряща не спостерігається. Суб`єктивні скарги можуть бути відсутніми. Можлива поява больового синдрому при інтенсивних фізичних навантаженнях. У цю стадію хвороби змінюється склад рідини всередині суглоба, що омиває хрящ. На 2 стадії в процес втягується кістку. Формуються кісткові шипи (остеофіти). Відбувається поступове руйнування хряща і менісків. На 3 стадії нерідко формуються контрактури. Одна нога стає коротшим другий. Якщо вражені відразу два суглоби, то коротшають дві кінцівки.

Основні етіологічні чинники

Причини коксартрозу не завжди вдається виявити. У цьому випадку має місце ідіопатичний коксартроз. Вторинна форма захворювання найчастіше зумовлюють такі чинники:

• травмуванням стегна;
• вродженим вивихом;
• хворобою Пертеса;
• асептичний некроз.

Диспластичний коксартроз розвивається на тлі дисплазії. Остання являє собою вроджене недорозвинення суглоба. Первинна форма хвороби часто поєднується з ураженням хребта (остеохондроз) і артрозом колінного суглоба. Причини хвороби можуть критися в травмі. Травмування стегна може статися під час спортивних занять, при падінні, під час бійки або дорожньо-транспортної пригоди. Найбільш часто передують хвороби переломи і вивихи.

Необхідно знати не тільки причини, але і основні фактори, що привертають розвитку даної патології. До них відносяться регулярне заняття спортом, надмірна вага, зміна гормонального фону, нераціональне харчування, літній вік, гіподинамія, порушення кровообігу, а також плоскостопість і викривлення хребетного стовпа.

Клінічні прояви артрозу

У МКБ 10 зазначено лише найменування хвороби і її шифр. Опис клінічних ознак коксартроза відсутня. Диспластичний коксартроз або будь-яка інша його різновид характеризується наступними клінічними ознаками:

• болем у спокої і при русі;
• скутістю кінцівки в ранковий час;
• утрудненням руху;
• атрофією м`язів;
• деформацією суглоба.

На відміну від артриту, місцеві прояви у вигляді почервоніння і припухлості спостерігаються рідко. Виділяють 3 ступеня тяжкості артрозу тазостегнового суглоба. При 1 ступеня основною скаргою хворих є періодично виникає больовий синдром. Він з`являється після довгої ходьби, бігу, фізичних вправ. У стані спокою біль відсутній. У нічний час больовий синдром не виникає. Стан хворого нормалізується після нетривалого відпочинку. Атрофії м`язів і обмеження руху не спостерігається. Зовнішній вигляд суглоба не змінюється.

Коксартроз кульшового суглоба 2 ступеня відрізняється тим, що інтенсивність болю збільшується. Біль може турбувати людину в стані повного спокою. Зменшується об`єм рухів. Після навантаження на суглоб можлива кульгавість. Найбільш важкий перебіг артроз 3 ступеня. При ньому болю є постійними. Нерідко вони виникають в нічний час, порушуючи природний сон. Такі хворі не можуть пересуватися без палиці. Саме при 3 ступеня артрозу розвивається інвалідність. При відсутності лікування м`язи стегон і сідниць атрофуються. 4 ступеня коксартрозу лікарі не виділяють. При 3 ступені відбувається повне руйнування хряща.

діагностичні заходи

Діагностика грунтується на даних рентгенологічного дослідження, опитування пацієнта і зовнішнього огляду. Лабораторне дослідження малоефективно. Для виключення ревматоїдного артриту може проводитися аналіз крові на наявність ревматоїдного фактора. Найбільшу цінність представляє інструментальне дослідження. Рентгенологічні ознаки визначаються стадією хвороби. Виділяють 4 рентгенологічних стадії захворювання. При артрозі 1 ступеня на знімку виявляються незначні зміни. Найчастіше виявляється звуження суглобової щілини. Головка і шийки стегна залишаються без змін.

Коксартроз кульшового суглоба 2 ступеня характеризується появою на рентгенограмі ознак зсуву голівки стегна і її деформації. В області западини нерідко визначаються кісткові нарости (остеофіти). Діагноз артрозу 3 ступеня ставиться, якщо визначаються виражені ознаки деструкції хряща, звуження суглобового простору, деформація кісток. При 4 ступені визначаються великі остеофіти, ознаки важкого остеосклероза, виражена деформація кісток. Може здійснюватися комп`ютерна або магнітно-резонансна томографія.

Як вилікувати коксартроз

Після того, як поставлено діагноз, лікар призначає лікування. Схему терапії підбирає ортопед, грунтуючись на стадії захворювання. Консервативна терапія ефективна лише на 1 і 2 стадії артрозу. Консервативне лікування включає в себе прийом хондропротекторів, протизапальних засобів, міорелаксантів, препаратів, що нормалізують мікроціркуляцію- дієту, лікувальну гімнастику, фізіотерапію. Найбільш ефективними при лікуванні артрозу є хондропротектори. Вони містять у своєму складі речовини (глюкозамін, хондроїтин), які покращують обмінні процеси в хрящовій тканині. Хондропротектори випускаються у формі мазей, гелів, розчинів для ін`єкційного введення, таблеток і капсул для прийому всередину. Рекомендується приймати ці засоби тривалим курсом (більше 3-4 місяців).

Найбільш часто використовуються наступні хондропротектори: «артрит», «Дона», «Румалон», «Структум», «Алфлутоп», «Хондролон», «Терафлекс». Існують і комбіновані засоби. У їх складі є протизапальний компонент і хондропротектор. У цю групу входять «Терафлекс» і «Мовекс актив». Переважно проводити місцеве і загальне лікування паралельно. Для поліпшення кровопостачання суглоба застосовуються такі препарати, як «Цинаризин», «Трентал».

При постійній і сильного болю, що не усувається простими НПЗЗ ( «Піроксикамом», «Диклофенак», «ібупрофену»), використовуються стероїдні протизапальні засоби. До них відноситься «Кеналог», «Метипред». З фізіотерапевтичних методів використовується ультразвукова терапія, індуктотермія. Важливе місце в лікуванні займають масаж і гімнастика. Хворим, які страждають від надмірної ваги, призначається дієта. У разі руйнування хряща показана заміна суглоба на штучний протез. Профілактика коксартроза тазостегнового суглоба полягає в попередженні травм, правильне харчування і корекції ваги.

Таким чином, артроз тазостегнового суглоба діагностується дуже часто. Даний стан вимагає обов`язкового лікування вже на ранніх стадіях.