Які ознаки у хронічного холециститу?

Хронічний холецистит характеризується стійкими запальними процесами в жовчному міхурі і желчновиводящіх протоках. Запальний процес в стінках жовчного міхура і його протоках може бути викликаний інфекційним процесом або ж від нього не залежати. Інфекційний процес зазвичай бактеріальний, рідко вірусний. З бактерій найбільш частими збудниками виявляється кишкова паличка, стафілокок, ентерокок та інші мікроорганізми.

Неінфекційний холецистит найчастіше є наслідком наявності каменів в ньому, занедбаністю шлункового соку в жовчний міхур, недостатності сфінктера, а іноді - тромбозом одного з судин. Найбільш характерні ознаки хронічного холециститу - це болі в животі. Зазвичай це ниючі, що тиснуть, тупі болі, які стають більш інтенсивними через 20-40 хвилин після прийняття холодної, смаженої і надто жирної їжі, або гострих, приправлених блюд, а також газованих напоїв.

Часом болю можуть і не мати зв`язку з прийомом їжі, а з`являтися після фізичної перевтоми, підвищеного нервового напруження або без всякої певної причини. Періодично болю стають нападоподібними і тоді можуть бути коле, ріжучий або навіть роздирає характеру і тривати від півгодини і аж до декількох годин поспіль. Локалізація болю різна: у 50% - у правому підребер`ї, у 30% - в епігастральній ділянці, а у частини хворих - без характерної локалізації. Болі, як правило, зменшуються через 2-3 години після виникнення.

Ознаки хронічного холециститу також: слабкість, підвищена стомлюваність, надмірна дратівливість, часті головні болі, пітливість, нудота, гіркий смак у роті, знижений апетит, можливо, деякий підвищення температури тіла- рідше - блювота, запори або нестійкий стілець, дерматити.

Діагноз цього захворювання грунтується на аналізі характерних скарг хворого, визначеної клінічній картині, характерною для захворювання, даних ультразвукового обстеження, даних загального аналізу крові та деяких біохімічних показників, зроблених для оцінки функції печінки та панкреатичної залози. Також бажано виконання безперервного дуоденального зондування, а в період загострення захворювання - зондування шлунка.

Лікування захворювання полягає в дотриманні дієти, в якій виключені дратівливі продукти: гостре, жирне, солоне, надмірна перевантаженість продуктів консервантами і алкогольні напої. Також необхідна профілактика зайвої ваги і достатні фізичні навантаження. Захворювання вимагає безперервного періодичного спостереження у терапевта або гастроентеролога з метою своєчасного виявлення загострення і коригування лікування.