Ти тут

Окремі види кишкової непрохідності

зміст

  1. Що таке Окремі види кишкової непрохідності -
  2. Що провокує / Причини Окремих видів кишкової непрохідності
  3. Патогенез (що відбувається?) Під час Окремих видів кишкової непрохідності
  4. Симптоми Окремих видів кишкової непрохідності
  5. Діагностика Окремих видів кишкової непрохідності
  6. Лікування Окремих видів кишкової непрохідності

Що таке Окремі види кишкової непрохідності -

«Розпізнавання непрохідності кишок є вже значний крок вперед. Лікар, який зумів поставити цей діагноз, - хороший лікар. але хи­-Рург, який буде запрошений, задовольниться він настільки загальним диаг­-нозом? Чи не повинен він, принаймні, спробувати піти далі? Якщо він не докладе зусиль, не буде намагатися знайти причину непроходімос­-ти, то значить він - хірург, задовольняються малим » (Г.Мондор).

Викладені вище клінічні прояви високої і низької, странгуляційної і обтураційної непрохідності кишечника спрощують за­-дачу опису окремих її різновидів. Характер консервативних заходів в малому ступені залежить від причини розвитку цього патолого­-ня стану. Тому коротко зупинимося лише на особливостях клінічної семіотики та хірургічної тактики при різних видах механічної непрохідності.

Що провокує / Причини Окремих видів кишкової непрохідності

Заворот тонкої кишки виникає при посиленій перісталь­-тику і переповненні проксимальних її відділів вмістом, при через­-мірно довгою брижі, наявності спайок і зрощень в черевній порожнині. Це одна з найбільш важких форм кишкової непрохідності. відмінності­-ють тотальні завороту (в них бере участь весь тонкий кишечник) і чистячі­-ні, до яких залучається лише одна з її петель. Заворот частіше відбувається із­-дит по ходу годинникової стрілки на 360-720 °. Найбільш небезпечні тотальні і високі часткові завороту тонкого кишечника.

Заворот сигмоподібної кишки зустрічається переважно у чоловіків похилого та старечого віку, у яких виникають значні ана­-томіческого зміни цього відділу кишечника (подовження кишки і деформація її брижі). Сигмовиднакишка приймає лірообразную форму з вузьким підставою, що сприяє розвитку завороту.

Основними симптомами захворювання служать болю в лівій половині живота, відсутність стільця і газів, блювота і метеоризм. Болі виникають поза­-запно, носять переймоподібний характер, між нападами повністю не проходять. Вони супроводжуються повторною блювотою. В анамнезі у таких біль­-них часто є вказівки на запори, приблизно чверть з них раніше вже піддавалася госпіталізації з приводу гострої кишкової непрохідності. Під час сильних болів хворий неспокійний, часто приймає колінно-ліктьове положення, лягає на лівий бік, підтягує ноги до живота.

Патогенез (що відбувається?) Під час Окремих видів кишкової непрохідності

З самого початку захворювання стан хворих тяжкий, воно швидко погіршується внаслідок больового шоку, різкого зневоднення і прогрес­-пасивного ендотоксикозу. Особа змарніле, страдницьке, губи ціанотичні. Хворі скаржаться на сильні, нетерпимі переймоподібні болі (які повністю не проходять), здуття живота, відзначається неук­-Ротім блювота спочатку з`їденою їжею, потім застійним вмістом.

При цьому виді непрохідності в перші години захворювання може бути стілець, що пов`язано з випорожненням нижчих відділів кишечника. тим­-пература тіла зазвичай нормальна, в важких випадках знижена. Диха­-ня прискорене. Мова сухий, обкладений білим нальотом. Здуття живота може бути незначним. Характерні симптоми Валя, Тевенара, Склярова. При аускультації на висоті переймоподібних болів вислуховується уси­-ленна перистальтика. При перкусії в нижніх і бічних відділах живота може відзначатися вкорочення перкуторного звуку в зв`язку з наявністю ви­-поту. У зоні метеоризму визначається тимпанічний звук.

При об`єктивному дослідженні відзначається нерівномірне здуття живота в подчревной області та правій половині живота з западением ле­-вої клубової області (симптом Шімана). При пальпації живіт м`я­-кий. Виявляється локальна болючість в лівій клубової ямці, з­-відповідально здавленою брижі сигмовидної кишки. легкі струсонув­-ня черевної стінки викликають «шум плескоту». При аускультації в разі збереженої перистальтики кишки вислуховуються різні кишеч­-ні шуми з металевим відтінком. Можна також вислухати «шум па­-дає краплі ». При розвитку парезу перистальтика кишечника зникає, настає «мертва тиша», але зате досить чітко вислуховуються биття серця і дихальні шуми, які проводяться стовпом газів, що знаходяться в роздутою кишці. При ректальному дослідженні анус зяє, визначається роздута порожня ампула прямої кишки (симптом Обухівської лікарні), характерний для цього виду непрохідності. Розвиток некротичних змін в сигмовидної кишці може супроводжуватися кров`яними виділеннями. Позитивний симптом Цеге-Мантейфеля, який визначається при постановці клізми.

вузлоутворенням - досить рідкісна, але вкрай важка форма странгуляційної кишкової непрохідності. У переважній блешні­-стве випадків в ньому беруть участь петлі тонкого кишечника і сигма­-видна кишка, при цьому ущемляє кільце майже завжди обра­-зуется тонкою кишкою, в якому ущемляється сигмовидна. Тим часом некротичних змін раніше піддається тонка кишка, посколь­-ку сама сигмовиднакишка в якійсь мірі «захищає» судини її бри­-жейкі від повного здавлення.

Вузлоутворенням протікає з вираженими симптомами шоку, інток­-сикации і зневоднення організму. Хворі неспокійні, стогнуть, жала­-ються на сильні болі в животі, багаторазове блювання, загальну слабкість. Болі болісні, різко посилюються під час перистальтики вийшов­-службовців відділів кишечника. Симптоматика з боку живота щодо відповідності­-но мізерна. Живіт майже не роздутий, можлива його асиметрія. У черевній порожнині рано з`являється випіт. При узлообразовании між петлями тонкої і сигмоподібної кишкою у хворих одночасно виявляються при­-знаки високої і низької кишкової непрохідності - багаторазова блювота, тонко і товстокишковій рівні, симптоми Цеге-Мантейфеля і Обухівської лікарні.

алліа­-нормативної операції - сігмопексіі, під час якої кишкову стінку вузлів­-ми швами фіксують до парієтальноїочеревині.

інвагінація зустрічається в лю­-бом віці, проте преимуще­-ного спостерігається у дітей до 5 років (75%). При цьому виді непро­-ності відбувається впровадження одного відділу кишки в інший. При інвагінації образу­-ється циліндр, що складається з трьох кишкових трубок, що переходять одна в іншу (значно рідше інвагінат складаються з 5-7 цилинд­-рів і більше). Зовнішній циліндр називається воспрінімающім- внутрішній і середній циліндри - образу­-ющими. Місце переходу внутрішнього циліндра в середній - носить назва­-ня головки инвагината, а місце переходу зовнішнього циліндра в середовищ­-ний - його шийкою. Залежно від напрямку впровадження інвагінація буває низхідній (ізоперістальтіческім) і висхідній (антіперіс­-тальтіческой). При розвитку інвагінації поряд з обтурацією кишки виникають некротичні зміни в інвагінірованной кишкової пет­-ле в результаті здавлення і тромбозу судин брижі (странгуляція) тому більшою мірою страждає кровообіг внутрішнього циліня­-дра инвагината. Здавлення брижі кишки спочатку викликає венозний застій, стінка кишки стає набряклою, повнокровним. Транссудат, по­-ступає в дистальні відділи кишечника, виявляється у вигляді кро­-вяністих виділень із заднього проходу. Надалі розвивається не­-Кроз інвагінірованной кишки. Зовнішній циліндр инвагината зазвичай некрозу не береться. На серозної поверхні впровадженої кишки в області шийки инвагината в результаті запальних змін випадають­-дає фібрин і, таким чином, навіть некротичних змінений внутрен­-ний циліндр виявляється ізольованим від черевної порожнини. критичні­-ність розвитку перитоніту внаслідок цього мінімальна.

Розвиток инвагинации обумовлено рядом обставин. По-перше, поліп або екзогенно зростаюча рухома пухлина можуть за рахунок перистальтики просуватися вниз (в дистальному напрямку), захоплюючи за собою стінку кишки. По-друге, вважаючи­-ють, що інвагінація виникає в результаті дискоординации скорочень циркуляр­-них і поздовжніх м`язів кишечника, в зв`язку, з чим на ділянку кишки зі спазмом кру­-говой мускулатури «насувається» інший відділ з поздовжньо скороченою мускулату­-рій. По-третє, цей вид непрохідності може бути результатом обмеженого па­-різу мускулатури кишкової стінки і впровадження в цю ділянку нормально перістальтірующего петлі кишки.

Найчастіше (у 80% випадків) спостерігається клубово-толстокишечная інвагінація, при якій відбувається впровадження термінального відділу клубової кишки спочатку в сліпу, а потім далі в висхідну і по­-перцеву ободочную кишку. Клінічними особливостями інвагініт­-ції є пальпація в глибині черевної порожнини мягкоеластіческой пухлиноподібного утворення і кров`янисті виділення з прямої кишки. При илеоцекальной инвагинации відзначається відсутність сліпої кишки на звичайному місці, замість неї знаходять «порожню» клубову ямку (симптом Шімана-Дачса). Велике значення для раннього визна­-лення кров`яних виділень має пальцеве дослідження прямої кишки. На відміну від дизентерії при інвагінації відзначається виділення майже чистої крові. Для дизентерії же характерний частий рідкий стілець з домішкою слизу, гною і крові. При илеоцекальной инвагинации цінні відомості дає контрастна іригоскопія: визначається дефект наповнити­-ня з рівними увігнутими контурами і видиме зображення «двозубця», «тризуба» або «кокарди», а сам інвагінат виявляється у вигляді серії кілець або гофрованої трубки.

З огляду на часту пухлинну етіологію інвагінації і можливі рецидиви, лікування інвагінації у дорослих тільки хірургічне. Обсяг операції залежить від тривалості непрохідності, стану кишечника і його брижі. У випадках ранньої операції, слід спробувати произве­-сти дезінвагінація. Для цього попередньо в корінь брижі вводять 80-100 мл 0,25% розчину новокаїну, що знімає кишковий спазм і про­-легшає процедуру розправлення инвагината. Потім лівою рукою захоплення­-ють весь інвагінат, а правою виробляють легке натиснення на його го­-голівку ( «видоювання»), поступово виводячи укручений циліндр кишки. Спроби усунення інвагінації потягуванням за впроваджений кінець кишки небезпечні порушенням її цілісності і тому неприпустимі. Не слід розділяти спайки в області шийки инвагината, ізолюючі внутрішній циліндр инвагината, який до цього часу може вже зна­-ве постраждати. В такому випадку краще припинити спроби дезінвагінація і приступити до резекції кишки. Якщо дезінвагінація вдалася, то визначають життєздатність кишки і намагаються знайти морфологічес­-кий субстрат, що послужив причиною розвитку цього виду непроходімос­-ти (великий поліп, внутріпросветную пухлина, дивертикул Меккеля). Виявлені аномалії усувають хірургічним шляхом (резекція киш­-ки - клиноподібна або на протязі). При неможливості дезінвагінація не слід накладати обхідний анастомоз, оскільки інвагінація може прогресувати і не тільки обтурировать його, а й викликати некроз значного ділянки кишки. Резекцію кишечника при інвагінації виробляють, коли расправление впроваджених петель виявляється невикона­-німим або коли вони виявляються нежиттєздатними.



Найбільш частими причинами обтураційній кишкової непрохідний­-мости є рак товстої кишки, спайковий процес в черевній смуг­-ти і копростаз.

Для діагностики пухлинної обтурационной толстокишечной непро­-ності велике значення мають анамнестичні дані, вказую­-щие на диспепсичні явища, нудоту, закрепи, змінювані проносами, виділення з калом крові і слизу.

Клінічні прояви пухлини залежать від локалізації її в лівій або правій половині ободової кишки. Це пов`язано з відмінностями функціонування цих відділів товстого кишечника, а також характером росту пухлини. Рак правої половини товстої кишки в основному зростає в просвіт киш­-ки, які не інфільтруючи стінки у вигляді фиб­-ворожнечі кільця, і тому тривалий час не призводить до обтурації. Крім цього, діаметр правої половини товстої кишки, як правило, в 1,5-2 рази більше, ніж лівої. Навіть при великій за розміром пухлини значна частина кишкової стінки вільна від пухлинного росту і прохідність кишки рідко буває нару­-шенной. Наявність такої пухлини прояв­-ся загальними ознаками: субфебрілі­-тет, схуднення і значна анемія.

Пухлини лівої половини товстої кишки частіше характеризуються інфільт­-рірующім зростанням, що призводить до цир­-кулярной звуження її просвіту з преоб­-ладаном в клінічній картині при­-знаків часткової кишкової непрохідний­-мости. Зростаюча пухлина поступово су­-жує просвіт кишки, але при цьому встигають­-ет розвинутися гіпертрофія м`язового шару приводить петлі. Перистальтика стає більш активною і жвавий­-ної, вона може бути помітна через пере­-днюю черевну стінку. У хворих появ­-ляють періодичні болі, пов`язані з посиленням перистальтики, і здуття жи­-Вотан. У міру звуження просвіту кишки труднощі для просування місти­-мого зростають, що призводить до підсилення­-ню болів. Ці болі загострюються в пе­-од функціональної активності тол­-стій кишки. Характерна затримка стільця, яке змінюється проносом, що пов`язано з посиленим виділенням слизу запаленої слизовою оболонкою приводить киш­-ки, яка розріджує скупчуються калові маси.

При значному здутті жи­-Вотан, характерному для обтураційній непрохідності, важко пальпаторно визначити пухлину лівої половини ободової кишки, по­-кільки вона є як би просту її перетяжку в вигляді кільця щільної фіброзної консистенції. Судити про наявність такої пухлини можна за непрямими ознаками - баллонообразное здуття приводить відділу товстої кишки. Навпаки, опу­-холи сліпої кишки, висхідної і поперечної оболочной досягають значи­-них розмірів і доступні для пальпації.

У половини хворих з пухлинної непрохідності, її вдається разре­-шити консервативними заходами - спазмолітиками і сифонной клізмою. Ліквідації цього патологічного стану сприяє ін­-тубація пухлини і приводить кишки під час колоноскопії. Купірова­-ня явищ гострої кишкової непрохідності дозволяє підготувати па­-цієнта до радикальної планової операції з приводу злоякісної опу­-холи. Екстрене оперативне втручання показано при нееффектів­-ності консервативної терапії.

При операбельних пухлинах правої половини товстої кишки виконують правобічну геміколектомію з накладенням илеотрансверзоанастомоза. Якщо пухлина неоперабельна накла­-дивают обхідний ілеотрансверзоанастомоз.

У хворих з пухлиною лівої половини ободової кишки в разі операбельности проводять резекцію сигмовидної кишки або ле­-востороннюю геміколектомію, в залежності від локалізації і розпрощався­-поранення онкологічного процесу. В умовах гострої кишкової НЕ­-прохідності операцію виконують в два або навіть три етапи, що пов`язано з надзвичайно високим ризиком неспроможності швів первинного Анас­-томоза. У першому випадку після видалення пухлини накладають одне ствольну колостому (операція Гартмана), другим етапом виконують відновну операцію.

У хворих похилого та старечого віку, що надходять з явища­-ми гострої обтураційної товстокишкової непрохідності найбільш оп­-равдано триетапне оперативне втручання. На першому етапі форми­-ють розвантажувальну двоствольну трансверзо. Дану операцію можна легко зробити під місцевим знеболенням з невеликим­-го розрізу передньої черевної стінки. Перевагами такого вмешатель­-ства є його мала травматичність і висока ефективність в плані усунення явищ гострої кишкової непрохідності. після нормалізується­-ції стану пацієнта, водно-електролітного і білкового балансу (на це може піти 2-3 тижні) приступають до другого етапу, а саме видалити­-ню злоякісної пухлини. Третім етапом (через 2-3 місяці) закривають колостому, відновлюючи пасаж по прямій кишці.

копростаз частіше виникає в старечому віці внаслідок Хроні­-чеських замків, атонії кишечника, спастичного коліту, слабкості брюш­-ного преса, тривалого застосування проносних. Мають значення ано­-Малії розвитку кишечника - мегаколон, мегасігма і вроджені мембра­-ни Джексона, що затримують випорожнення кишечника.

Основними симптомами копростазу є тривала за­-затримка стільця і газів, метеоризм, розпираючий біль в животі. Стан хворих зазвичай задовільний, живіт рівномірно здутий, м`який, помірно болючий по ходу товстого кишечника. При ректальному ис­-проходженні визначаються щільні калові маси, що заповнюють пряму кишку. Якщо копростаз вчасно не вирішити, стан хворих починає погіршуватися, виникають ознаки дегідратації, «шум плескоту» і навіть «ка­-ловая »блювота. Характерно часте рецидивування захворювання.

Копростаз підлягає консервативному лікуванню. Після пальпаторного видалення калових каменів і наполегливої сифонної клізми зазвичай ска­-чає відходження калу і газів, ліквідація інших симптомів обтураційній кишкової непрохідності.

жовчнокам`яна обтурація відноситься до рідкісних форм кишкової непрохідності. Це пояснюється тим, що дрібні жовчні камені вільний і все­-все бічний проходять через кишковий тракт. Обтурація кишечника метушні­-кає при великих розмірах жовчних каменів (діаметром не менше 5 см), що проникають в просвіт кишечника через міхурово-кишковий свищ. Найчастіше спостерігається закупорка дистальнихвідділів тонкого кишечника. Уражаються переважно жінки похилого віку. Захворювання протікає з типовими симптому­-ми обтураційній непроходімос­-ти. При рентгенологічному дослі­-довании поряд з ознаками ост­-рій кишкової непрохідності в ряді випадків вдається визначити наявність газу в жовчному міхурі і жовчних протоках.

обтурационная непрохідний­-ність на грунті жовчних каменів при безуспішності консервативних ме­-дів підлягає хірургічно­-му лікуванню. Під час лапаротомії показані ентеротомію нижче місця обтурації і видалення конкремента. При наявності гангрени або перфо­-рації кишки проводиться Режек­-ція зміненої кишкової петлі з первинним анастомозом.

спаечная непрохідність в даний час є найбільш хо­-леї частою формою кишкової НЕ­-прохідності. Спайки можуть рас­-покладатися між кишковими пет­-никами, фіксувати їх до інших органів черевної порожнини або до парієтальноїочеревині. Закриття просвіту кишечника виникає в результаті перегинів кишкової трубки з утворенням «двуство­-лок », її деформації і здавлення спайками (обтураційній­-ва непрохідність). Особливо небезпечними є шнуровідние спайки, які можуть зумовити внутрішнє обмеження петель кишечника (странгуляційна непрохідність).



Крім предрасполагающего фактора, яким є наявність спайок, для виникнення кишкової непрохідності необхідні ще і вироб­-провідні чинники - порушення режиму харчування, прийом великих доз сла­-бітельних, фізичне напруження, які б порушення двига­-котельної функції кишечника.

Клінічні прояви залежать від виду спайкової непрохідності. При странгуляційної її характері стан хворого важкий, відзначатимуть­-ється повторна блювота, різкі болі і здуття живота, затримка стільця і га­-поклик. При аускультації вислуховується посилена перистальтика. При обтурації кишечнику протягом захворювання не настільки драматична, симпто­-ми непрохідності наростають поступово.

В анамнезі таких хворих є вказівки на перенесену в про­-ло му травму, хірургічні втручання, запальний процес. Хворі часто скаржаться на періодичні болі в животі, бурчання, задер­-жу стільця і газів, інші симптоми непрохідності, що ліквідуються­-валися самостійно, за допомогою консервативних заходів або оперативним шляхом. Важливу інформацію може дати дослідження пас­-сажа барієвої суспензії по тонкій кишці.

Спаечную кишкову непрохідність, що розвивається без странгуля­-ції часто вдається ліквідувати консервативними заходами. хворим вво­-дять спазмолітики, виробляють аспірацію шлункового вмісту, ста­-лять сифонную клізму, проводять інфузійну терапію. Странгуляционная спайкова кишкова непрохідність підлягає екстреного оперативно­-ному лікуванню. Обсяг оперативного втручання визначається характе­-ром змін в черевній порожнині і станом кишки. Ущемляють спайки перетинають. При множинних сращениях і рубцевих стенозах кишки може бути виконаний обхідний міжкишкових анастомоз.

Великою проблемою є рецидив спайкової непрохідності ки­-шечника, який виникає в різні терміни післяопераційного періоду. Її намагалися вирішити різними способами: профілактичним введенням в черевну порожнину фібринолітиків, «обгортанням» кишечника полімер­-ними плівками, виконанням пристеночной інтестіноплікаціі (опера­-ція Нобл, Чайлд-Філліпса) і т.д. Всі ці заходи, на жаль, не виключено­-ють можливості повторення непрохідності. В даний час замість інтестіноплікаціі можна рекомендувати проведення тривалої (7-9 днів) назоінтестінальном інтубації з ретельної попередньої ук­-Ладко (шинуванням) кишкових петель, що забезпечує їх фіксацію в бажаному порядку і знижує небезпеку рецидиву непрохідності.

Останнім часом широкого поширення набуло ендоскопічес­-кое лікування гострої спайкової тонкокишковій непрохідності. Перевагою даного методу лікування є його мінімальна травматичність, що значно знижує ймовірність рецидиву спайкового процес­-са в черевній порожнині. Разом з тим не можна не відзначити певні труднощі, нерідко виникають при введенні трокара в черевну по­-лость в зв`язку з великою загрозою травми роздутою перерастянутой приво­-дящей кишки, часто фіксованою до передньої черевної стінки. для ис­-чення ятрогенних ускладнень необхідно дотримуватися визна­-ленних зон пункції черевної порожнини, які залежать від виду попе­-ного оперативного втручання і локалізації рубця на передній черевній стінці.

* * *

Завершуючи розділ, присвячений непрохідності кишечника, слід ще раз підкреслити надзвичайну важливість даної хірургічної проблеми. Позитивні результати лікування цього небезпечного патологічного зі­-стояння можуть бути досягнуті тільки спільними зусиллями хірургів, анестезіологів і реаніматологів. Оперативне втручання з приводу непрохідності повинен виконувати тільки висококваліфікований хірург, який має великий досвід невідкладних операцій на органах брюш­-ної порожнини.

Симптоми Окремих видів кишкової непрохідності


Відео: Закриття стом. відновлювальні операції

Діагностика Окремих видів кишкової непрохідності

Рентгенологічно виявляють множинні горизонтальні рівні рідини в тонкому кишечнику, чаші Клойбера, симптом перистости, які візуалізуються переважно в центрі черевної порожнини.

Рентгенологічно виявляється різко роздута у вигляді «гігантської шпильки» або «двостволки» сигмовиднакишка, що заповнює більшу частину черевної порожнини. В обох колінах кишки спостерігаються горизон­-ментальні рівні рідини. Велике діагностичне значення має ис­-слідування з контрастною клізмою: заповнюються пряма кишка і дистальний відділ сигмоподібної до місця странгуляции, при цьому створюється фігура «дзьоба», у напрямку якого можна визначити, в який бік стався заворот кишки.

Лікування Окремих видів кишкової непрохідності

Лікування завороту тонкої кишки хірургічне. Під час операції виробляють розкручування загорнутої петлі кишки в напрямку, обрат­-ном завороту (деторсія). Нежиттєздатна тонка кишка підлягає ре­-зекціі в межах здорових тканин з накладанням анастомозу між при­-провідною і відводить петлею кишки «кінець в кінець» або «бік у бік». ле­-тальность при даному виді непрохідності може досягати 25 %, що зв `­-зано з запізнілою операцією.

Лікування завороту сигмовидної кишки хірургічне, лише в перші години захворювання сифона клізма іноді може дозволити непрохідний­-ність. Оперативне втручання переслідує дві мети: усунення кишеч­-ної непрохідності та попередження її рецидиву. Після ліквідації за­-ворота і звільнення кишки від вмісту за допомогою зонда, введеного

через пряму кишку, визначають її життєздатність. Якщо кишка нежіз­-нездатна, її резецируют. Операцію в цьому випадку зазвичай завершують од­-ноствольной сігмостоми, дистальний (відвідний) кінець вшивають на­-глухо. У тих випадках, коли некрозу немає, можливі наступні варіанти за­-вершения оперативного втручання. По-перше, якщо в анамнезі име­-лись ознаки повторного завороту і стан хворого дозволяє, слід виконати первинну резекцію сигмовидної кишки з накладенням анастомо­ через (радикальна операція). Якщо тяжкість стану хворого виключає подібну можливість, виробляють мезосігмоплікацію по Гаген-Торну. Після розтину Рубцевих зрощень в корені брижі сигмовидної про­-дочной кишки накладають 3-4 паралельних збірчастих шва на передній і задній листки брижі перпендикулярно до осі кишкової трубки. В ре­-док їх затягування «висота» брижі зменшується, вона робиться ширше, розсуваючи приводить і відводить коліна кишки, що зменшує ймовірність рецидиву завороту. У ряді випадків вдаються до іншої пале­-нормативної операції - сігмопексіі, під час якої кишкову стінку вузлів­-ми швами фіксують до парієтальноїочеревині.

Відео: Ріол

Лікування вузлоутворенням хірургічне. Оперативне втручання при даній патології відрізняється великими технічними труднощами. «Розв`язати» вузол через різке здуття і переповнення вмістом ки­-м`язової петлі часто буває неможливо. Лише в перші години захворювання, коли ще не розвинувся виражений набряк і не настало різке здуття кишечника, ця процедура є можливою. Вузол ліквідують після бути порожнім­-вати товстої кишки за допомогою зонда, попередньо введеного через задній прохід. Обмеження сигмовидної кишки після цього слабшає, що полегшує її звільнення з ущемляє тонкокишечного кільця. Вузол, утворений нежиттєздатними петлями відразу підлягає Режек­-ції. Спроби «розв`язати» його в таких умовах, неприпустимі. Резекція тонкої кишки повинна закінчуватися відновленням прохідності ки­-шечника шляхом накладення анастомозу. У разі резекції товстої кишки в зв`язку з її гангреною безпечніше ви­-вести одностовбурних колостому. Пасаж по товстій кишці віднов­-ють в плановому порядку.


Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення