Окремі види кишкової непрохідності
зміст
- Що таке Окремі види кишкової непрохідності -
- Що провокує / Причини Окремих видів кишкової непрохідності
- Патогенез (що відбувається?) Під час Окремих видів кишкової непрохідності
- Симптоми Окремих видів кишкової непрохідності
- Діагностика Окремих видів кишкової непрохідності
- Лікування Окремих видів кишкової непрохідності
Що таке Окремі види кишкової непрохідності -
«Розпізнавання непрохідності кишок є вже значний крок вперед. Лікар, який зумів поставити цей діагноз, - хороший лікар. але хи­-Рург, який буде запрошений, задовольниться він настільки загальним диаг­-нозом? Чи не повинен він, принаймні, спробувати піти далі? Якщо він не докладе зусиль, не буде намагатися знайти причину непроходімос­-ти, то значить він - хірург, задовольняються малим » (Г.Мондор).
Викладені вище клінічні прояви високої і низької, странгуляційної і обтураційної непрохідності кишечника спрощують за­-дачу опису окремих її різновидів. Характер консервативних заходів в малому ступені залежить від причини розвитку цього патолого­-ня стану. Тому коротко зупинимося лише на особливостях клінічної семіотики та хірургічної тактики при різних видах механічної непрохідності.
Що провокує / Причини Окремих видів кишкової непрохідності
Заворот тонкої кишки виникає при посиленій перісталь­-тику і переповненні проксимальних її відділів вмістом, при через­-мірно довгою брижі, наявності спайок і зрощень в черевній порожнині. Це одна з найбільш важких форм кишкової непрохідності. відмінності­-ють тотальні завороту (в них бере участь весь тонкий кишечник) і чистячі­-ні, до яких залучається лише одна з її петель. Заворот частіше відбувається із­-дит по ходу годинникової стрілки на 360-720 °. Найбільш небезпечні тотальні і високі часткові завороту тонкого кишечника.
Заворот сигмоподібної кишки зустрічається переважно у чоловіків похилого та старечого віку, у яких виникають значні ана­-томіческого зміни цього відділу кишечника (подовження кишки і деформація її брижі). Сигмовиднакишка приймає лірообразную форму з вузьким підставою, що сприяє розвитку завороту.
Основними симптомами захворювання служать болю в лівій половині живота, відсутність стільця і газів, блювота і метеоризм. Болі виникають поза­-запно, носять переймоподібний характер, між нападами повністю не проходять. Вони супроводжуються повторною блювотою. В анамнезі у таких біль­-них часто є вказівки на запори, приблизно чверть з них раніше вже піддавалася госпіталізації з приводу гострої кишкової непрохідності. Під час сильних болів хворий неспокійний, часто приймає колінно-ліктьове положення, лягає на лівий бік, підтягує ноги до живота.
Патогенез (що відбувається?) Під час Окремих видів кишкової непрохідності
З самого початку захворювання стан хворих тяжкий, воно швидко погіршується внаслідок больового шоку, різкого зневоднення і прогрес­-пасивного ендотоксикозу. Особа змарніле, страдницьке, губи ціанотичні. Хворі скаржаться на сильні, нетерпимі переймоподібні болі (які повністю не проходять), здуття живота, відзначається неук­-Ротім блювота спочатку з`їденою їжею, потім застійним вмістом.
При цьому виді непрохідності в перші години захворювання може бути стілець, що пов`язано з випорожненням нижчих відділів кишечника. тим­-пература тіла зазвичай нормальна, в важких випадках знижена. Диха­-ня прискорене. Мова сухий, обкладений білим нальотом. Здуття живота може бути незначним. Характерні симптоми Валя, Тевенара, Склярова. При аускультації на висоті переймоподібних болів вислуховується уси­-ленна перистальтика. При перкусії в нижніх і бічних відділах живота може відзначатися вкорочення перкуторного звуку в зв`язку з наявністю ви­-поту. У зоні метеоризму визначається тимпанічний звук.
При об`єктивному дослідженні відзначається нерівномірне здуття живота в подчревной області та правій половині живота з западением ле­-вої клубової області (симптом Шімана). При пальпації живіт м`я­-кий. Виявляється локальна болючість в лівій клубової ямці, з­-відповідально здавленою брижі сигмовидної кишки. легкі струсонув­-ня черевної стінки викликають «шум плескоту». При аускультації в разі збереженої перистальтики кишки вислуховуються різні кишеч­-ні шуми з металевим відтінком. Можна також вислухати «шум па­-дає краплі ». При розвитку парезу перистальтика кишечника зникає, настає «мертва тиша», але зате досить чітко вислуховуються биття серця і дихальні шуми, які проводяться стовпом газів, що знаходяться в роздутою кишці. При ректальному дослідженні анус зяє, визначається роздута порожня ампула прямої кишки (симптом Обухівської лікарні), характерний для цього виду непрохідності. Розвиток некротичних змін в сигмовидної кишці може супроводжуватися кров`яними виділеннями. Позитивний симптом Цеге-Мантейфеля, який визначається при постановці клізми.
вузлоутворенням - досить рідкісна, але вкрай важка форма странгуляційної кишкової непрохідності. У переважній блешні­-стве випадків в ньому беруть участь петлі тонкого кишечника і сигма­-видна кишка, при цьому ущемляє кільце майже завжди обра­-зуется тонкою кишкою, в якому ущемляється сигмовидна. Тим часом некротичних змін раніше піддається тонка кишка, посколь­-ку сама сигмовиднакишка в якійсь мірі «захищає» судини її бри­-жейкі від повного здавлення.
Вузлоутворенням протікає з вираженими симптомами шоку, інток­-сикации і зневоднення організму. Хворі неспокійні, стогнуть, жала­-ються на сильні болі в животі, багаторазове блювання, загальну слабкість. Болі болісні, різко посилюються під час перистальтики вийшов­-службовців відділів кишечника. Симптоматика з боку живота щодо відповідності­-но мізерна. Живіт майже не роздутий, можлива його асиметрія. У черевній порожнині рано з`являється випіт. При узлообразовании між петлями тонкої і сигмоподібної кишкою у хворих одночасно виявляються при­-знаки високої і низької кишкової непрохідності - багаторазова блювота, тонко і товстокишковій рівні, симптоми Цеге-Мантейфеля і Обухівської лікарні.
алліа­-нормативної операції - сігмопексіі, під час якої кишкову стінку вузлів­-ми швами фіксують до парієтальноїочеревині.
інвагінація зустрічається в лю­-бом віці, проте преимуще­-ного спостерігається у дітей до 5 років (75%). При цьому виді непро­-ності відбувається впровадження одного відділу кишки в інший. При інвагінації образу­-ється циліндр, що складається з трьох кишкових трубок, що переходять одна в іншу (значно рідше інвагінат складаються з 5-7 цилинд­-рів і більше). Зовнішній циліндр називається воспрінімающім- внутрішній і середній циліндри - образу­-ющими. Місце переходу внутрішнього циліндра в середній - носить назва­-ня головки инвагината, а місце переходу зовнішнього циліндра в середовищ­-ний - його шийкою. Залежно від напрямку впровадження інвагінація буває низхідній (ізоперістальтіческім) і висхідній (антіперіс­-тальтіческой). При розвитку інвагінації поряд з обтурацією кишки виникають некротичні зміни в інвагінірованной кишкової пет­-ле в результаті здавлення і тромбозу судин брижі (странгуляція) тому більшою мірою страждає кровообіг внутрішнього циліня­-дра инвагината. Здавлення брижі кишки спочатку викликає венозний застій, стінка кишки стає набряклою, повнокровним. Транссудат, по­-ступає в дистальні відділи кишечника, виявляється у вигляді кро­-вяністих виділень із заднього проходу. Надалі розвивається не­-Кроз інвагінірованной кишки. Зовнішній циліндр инвагината зазвичай некрозу не береться. На серозної поверхні впровадженої кишки в області шийки инвагината в результаті запальних змін випадають­-дає фібрин і, таким чином, навіть некротичних змінений внутрен­-ний циліндр виявляється ізольованим від черевної порожнини. критичні­-ність розвитку перитоніту внаслідок цього мінімальна.
Розвиток инвагинации обумовлено рядом обставин. По-перше, поліп або екзогенно зростаюча рухома пухлина можуть за рахунок перистальтики просуватися вниз (в дистальному напрямку), захоплюючи за собою стінку кишки. По-друге, вважаючи­-ють, що інвагінація виникає в результаті дискоординации скорочень циркуляр­-них і поздовжніх м`язів кишечника, в зв`язку, з чим на ділянку кишки зі спазмом кру­-говой мускулатури «насувається» інший відділ з поздовжньо скороченою мускулату­-рій. По-третє, цей вид непрохідності може бути результатом обмеженого па­-різу мускулатури кишкової стінки і впровадження в цю ділянку нормально перістальтірующего петлі кишки.
Найчастіше (у 80% випадків) спостерігається клубово-толстокишечная інвагінація, при якій відбувається впровадження термінального відділу клубової кишки спочатку в сліпу, а потім далі в висхідну і по­-перцеву ободочную кишку. Клінічними особливостями інвагініт­-ції є пальпація в глибині черевної порожнини мягкоеластіческой пухлиноподібного утворення і кров`янисті виділення з прямої кишки. При илеоцекальной инвагинации відзначається відсутність сліпої кишки на звичайному місці, замість неї знаходять «порожню» клубову ямку (симптом Шімана-Дачса). Велике значення для раннього визна­-лення кров`яних виділень має пальцеве дослідження прямої кишки. На відміну від дизентерії при інвагінації відзначається виділення майже чистої крові. Для дизентерії же характерний частий рідкий стілець з домішкою слизу, гною і крові. При илеоцекальной инвагинации цінні відомості дає контрастна іригоскопія: визначається дефект наповнити­-ня з рівними увігнутими контурами і видиме зображення «двозубця», «тризуба» або «кокарди», а сам інвагінат виявляється у вигляді серії кілець або гофрованої трубки.
З огляду на часту пухлинну етіологію інвагінації і можливі рецидиви, лікування інвагінації у дорослих тільки хірургічне. Обсяг операції залежить від тривалості непрохідності, стану кишечника і його брижі. У випадках ранньої операції, слід спробувати произве­-сти дезінвагінація. Для цього попередньо в корінь брижі вводять 80-100 мл 0,25% розчину новокаїну, що знімає кишковий спазм і про­-легшає процедуру розправлення инвагината. Потім лівою рукою захоплення­-ють весь інвагінат, а правою виробляють легке натиснення на його го­-голівку ( «видоювання»), поступово виводячи укручений циліндр кишки. Спроби усунення інвагінації потягуванням за впроваджений кінець кишки небезпечні порушенням її цілісності і тому неприпустимі. Не слід розділяти спайки в області шийки инвагината, ізолюючі внутрішній циліндр инвагината, який до цього часу може вже зна­-ве постраждати. В такому випадку краще припинити спроби дезінвагінація і приступити до резекції кишки. Якщо дезінвагінація вдалася, то визначають життєздатність кишки і намагаються знайти морфологічес­-кий субстрат, що послужив причиною розвитку цього виду непроходімос­-ти (великий поліп, внутріпросветную пухлина, дивертикул Меккеля). Виявлені аномалії усувають хірургічним шляхом (резекція киш­-ки - клиноподібна або на протязі). При неможливості дезінвагінація не слід накладати обхідний анастомоз, оскільки інвагінація може прогресувати і не тільки обтурировать його, а й викликати некроз значного ділянки кишки. Резекцію кишечника при інвагінації виробляють, коли расправление впроваджених петель виявляється невикона­-німим або коли вони виявляються нежиттєздатними.
Найбільш частими причинами обтураційній кишкової непрохідний­-мости є рак товстої кишки, спайковий процес в черевній смуг­-ти і копростаз.
Для діагностики пухлинної обтурационной толстокишечной непро­-ності велике значення мають анамнестичні дані, вказую­-щие на диспепсичні явища, нудоту, закрепи, змінювані проносами, виділення з калом крові і слизу.
Клінічні прояви пухлини залежать від локалізації її в лівій або правій половині ободової кишки. Це пов`язано з відмінностями функціонування цих відділів товстого кишечника, а також характером росту пухлини. Рак правої половини товстої кишки в основному зростає в просвіт киш­-ки, які не інфільтруючи стінки у вигляді фиб­-ворожнечі кільця, і тому тривалий час не призводить до обтурації. Крім цього, діаметр правої половини товстої кишки, як правило, в 1,5-2 рази більше, ніж лівої. Навіть при великій за розміром пухлини значна частина кишкової стінки вільна від пухлинного росту і прохідність кишки рідко буває нару­-шенной. Наявність такої пухлини прояв­-ся загальними ознаками: субфебрілі­-тет, схуднення і значна анемія.
Пухлини лівої половини товстої кишки частіше характеризуються інфільт­-рірующім зростанням, що призводить до цир­-кулярной звуження її просвіту з преоб­-ладаном в клінічній картині при­-знаків часткової кишкової непрохідний­-мости. Зростаюча пухлина поступово су­-жує просвіт кишки, але при цьому встигають­-ет розвинутися гіпертрофія м`язового шару приводить петлі. Перистальтика стає більш активною і жвавий­-ної, вона може бути помітна через пере­-днюю черевну стінку. У хворих появ­-ляють періодичні болі, пов`язані з посиленням перистальтики, і здуття жи­-Вотан. У міру звуження просвіту кишки труднощі для просування місти­-мого зростають, що призводить до підсилення­-ню болів. Ці болі загострюються в пе­-од функціональної активності тол­-стій кишки. Характерна затримка стільця, яке змінюється проносом, що пов`язано з посиленим виділенням слизу запаленої слизовою оболонкою приводить киш­-ки, яка розріджує скупчуються калові маси.
При значному здутті жи­-Вотан, характерному для обтураційній непрохідності, важко пальпаторно визначити пухлину лівої половини ободової кишки, по­-кільки вона є як би просту її перетяжку в вигляді кільця щільної фіброзної консистенції. Судити про наявність такої пухлини можна за непрямими ознаками - баллонообразное здуття приводить відділу товстої кишки. Навпаки, опу­-холи сліпої кишки, висхідної і поперечної оболочной досягають значи­-них розмірів і доступні для пальпації.
У половини хворих з пухлинної непрохідності, її вдається разре­-шити консервативними заходами - спазмолітиками і сифонной клізмою. Ліквідації цього патологічного стану сприяє ін­-тубація пухлини і приводить кишки під час колоноскопії. Купірова­-ня явищ гострої кишкової непрохідності дозволяє підготувати па­-цієнта до радикальної планової операції з приводу злоякісної опу­-холи. Екстрене оперативне втручання показано при нееффектів­-ності консервативної терапії.
При операбельних пухлинах правої половини товстої кишки виконують правобічну геміколектомію з накладенням илеотрансверзоанастомоза. Якщо пухлина неоперабельна накла­-дивают обхідний ілеотрансверзоанастомоз.
У хворих з пухлиною лівої половини ободової кишки в разі операбельности проводять резекцію сигмовидної кишки або ле­-востороннюю геміколектомію, в залежності від локалізації і розпрощався­-поранення онкологічного процесу. В умовах гострої кишкової НЕ­-прохідності операцію виконують в два або навіть три етапи, що пов`язано з надзвичайно високим ризиком неспроможності швів первинного Анас­-томоза. У першому випадку після видалення пухлини накладають одне ствольну колостому (операція Гартмана), другим етапом виконують відновну операцію.
У хворих похилого та старечого віку, що надходять з явища­-ми гострої обтураційної товстокишкової непрохідності найбільш оп­-равдано триетапне оперативне втручання. На першому етапі форми­-ють розвантажувальну двоствольну трансверзо. Дану операцію можна легко зробити під місцевим знеболенням з невеликим­-го розрізу передньої черевної стінки. Перевагами такого вмешатель­-ства є його мала травматичність і висока ефективність в плані усунення явищ гострої кишкової непрохідності. після нормалізується­-ції стану пацієнта, водно-електролітного і білкового балансу (на це може піти 2-3 тижні) приступають до другого етапу, а саме видалити­-ню злоякісної пухлини. Третім етапом (через 2-3 місяці) закривають колостому, відновлюючи пасаж по прямій кишці.
копростаз частіше виникає в старечому віці внаслідок Хроні­-чеських замків, атонії кишечника, спастичного коліту, слабкості брюш­-ного преса, тривалого застосування проносних. Мають значення ано­-Малії розвитку кишечника - мегаколон, мегасігма і вроджені мембра­-ни Джексона, що затримують випорожнення кишечника.
Основними симптомами копростазу є тривала за­-затримка стільця і газів, метеоризм, розпираючий біль в животі. Стан хворих зазвичай задовільний, живіт рівномірно здутий, м`який, помірно болючий по ходу товстого кишечника. При ректальному ис­-проходженні визначаються щільні калові маси, що заповнюють пряму кишку. Якщо копростаз вчасно не вирішити, стан хворих починає погіршуватися, виникають ознаки дегідратації, «шум плескоту» і навіть «ка­-ловая »блювота. Характерно часте рецидивування захворювання.
Копростаз підлягає консервативному лікуванню. Після пальпаторного видалення калових каменів і наполегливої сифонної клізми зазвичай ска­-чає відходження калу і газів, ліквідація інших симптомів обтураційній кишкової непрохідності.
жовчнокам`яна обтурація відноситься до рідкісних форм кишкової непрохідності. Це пояснюється тим, що дрібні жовчні камені вільний і все­-все бічний проходять через кишковий тракт. Обтурація кишечника метушні­-кає при великих розмірах жовчних каменів (діаметром не менше 5 см), що проникають в просвіт кишечника через міхурово-кишковий свищ. Найчастіше спостерігається закупорка дистальнихвідділів тонкого кишечника. Уражаються переважно жінки похилого віку. Захворювання протікає з типовими симптому­-ми обтураційній непроходімос­-ти. При рентгенологічному дослі­-довании поряд з ознаками ост­-рій кишкової непрохідності в ряді випадків вдається визначити наявність газу в жовчному міхурі і жовчних протоках.
обтурационная непрохідний­-ність на грунті жовчних каменів при безуспішності консервативних ме­-дів підлягає хірургічно­-му лікуванню. Під час лапаротомії показані ентеротомію нижче місця обтурації і видалення конкремента. При наявності гангрени або перфо­-рації кишки проводиться Режек­-ція зміненої кишкової петлі з первинним анастомозом.
спаечная непрохідність в даний час є найбільш хо­-леї частою формою кишкової НЕ­-прохідності. Спайки можуть рас­-покладатися між кишковими пет­-никами, фіксувати їх до інших органів черевної порожнини або до парієтальноїочеревині. Закриття просвіту кишечника виникає в результаті перегинів кишкової трубки з утворенням «двуство­-лок », її деформації і здавлення спайками (обтураційній­-ва непрохідність). Особливо небезпечними є шнуровідние спайки, які можуть зумовити внутрішнє обмеження петель кишечника (странгуляційна непрохідність).
Крім предрасполагающего фактора, яким є наявність спайок, для виникнення кишкової непрохідності необхідні ще і вироб­-провідні чинники - порушення режиму харчування, прийом великих доз сла­-бітельних, фізичне напруження, які б порушення двига­-котельної функції кишечника.
Клінічні прояви залежать від виду спайкової непрохідності. При странгуляційної її характері стан хворого важкий, відзначатимуть­-ється повторна блювота, різкі болі і здуття живота, затримка стільця і га­-поклик. При аускультації вислуховується посилена перистальтика. При обтурації кишечнику протягом захворювання не настільки драматична, симпто­-ми непрохідності наростають поступово.
В анамнезі таких хворих є вказівки на перенесену в про­-ло му травму, хірургічні втручання, запальний процес. Хворі часто скаржаться на періодичні болі в животі, бурчання, задер­-жу стільця і газів, інші симптоми непрохідності, що ліквідуються­-валися самостійно, за допомогою консервативних заходів або оперативним шляхом. Важливу інформацію може дати дослідження пас­-сажа барієвої суспензії по тонкій кишці.
Спаечную кишкову непрохідність, що розвивається без странгуля­-ції часто вдається ліквідувати консервативними заходами. хворим вво­-дять спазмолітики, виробляють аспірацію шлункового вмісту, ста­-лять сифонную клізму, проводять інфузійну терапію. Странгуляционная спайкова кишкова непрохідність підлягає екстреного оперативно­-ному лікуванню. Обсяг оперативного втручання визначається характе­-ром змін в черевній порожнині і станом кишки. Ущемляють спайки перетинають. При множинних сращениях і рубцевих стенозах кишки може бути виконаний обхідний міжкишкових анастомоз.
Великою проблемою є рецидив спайкової непрохідності ки­-шечника, який виникає в різні терміни післяопераційного періоду. Її намагалися вирішити різними способами: профілактичним введенням в черевну порожнину фібринолітиків, «обгортанням» кишечника полімер­-ними плівками, виконанням пристеночной інтестіноплікаціі (опера­-ція Нобл, Чайлд-Філліпса) і т.д. Всі ці заходи, на жаль, не виключено­-ють можливості повторення непрохідності. В даний час замість інтестіноплікаціі можна рекомендувати проведення тривалої (7-9 днів) назоінтестінальном інтубації з ретельної попередньої ук­-Ладко (шинуванням) кишкових петель, що забезпечує їх фіксацію в бажаному порядку і знижує небезпеку рецидиву непрохідності.
Останнім часом широкого поширення набуло ендоскопічес­-кое лікування гострої спайкової тонкокишковій непрохідності. Перевагою даного методу лікування є його мінімальна травматичність, що значно знижує ймовірність рецидиву спайкового процес­-са в черевній порожнині. Разом з тим не можна не відзначити певні труднощі, нерідко виникають при введенні трокара в черевну по­-лость в зв`язку з великою загрозою травми роздутою перерастянутой приво­-дящей кишки, часто фіксованою до передньої черевної стінки. для ис­-чення ятрогенних ускладнень необхідно дотримуватися визна­-ленних зон пункції черевної порожнини, які залежать від виду попе­-ного оперативного втручання і локалізації рубця на передній черевній стінці.
* * *
Завершуючи розділ, присвячений непрохідності кишечника, слід ще раз підкреслити надзвичайну важливість даної хірургічної проблеми. Позитивні результати лікування цього небезпечного патологічного зі­-стояння можуть бути досягнуті тільки спільними зусиллями хірургів, анестезіологів і реаніматологів. Оперативне втручання з приводу непрохідності повинен виконувати тільки висококваліфікований хірург, який має великий досвід невідкладних операцій на органах брюш­-ної порожнини.
Симптоми Окремих видів кишкової непрохідності
Відео: Закриття стом. відновлювальні операції
Діагностика Окремих видів кишкової непрохідності
Рентгенологічно виявляють множинні горизонтальні рівні рідини в тонкому кишечнику, чаші Клойбера, симптом перистости, які візуалізуються переважно в центрі черевної порожнини.
Рентгенологічно виявляється різко роздута у вигляді «гігантської шпильки» або «двостволки» сигмовиднакишка, що заповнює більшу частину черевної порожнини. В обох колінах кишки спостерігаються горизон­-ментальні рівні рідини. Велике діагностичне значення має ис­-слідування з контрастною клізмою: заповнюються пряма кишка і дистальний відділ сигмоподібної до місця странгуляции, при цьому створюється фігура «дзьоба», у напрямку якого можна визначити, в який бік стався заворот кишки.
Лікування Окремих видів кишкової непрохідності
Лікування завороту тонкої кишки хірургічне. Під час операції виробляють розкручування загорнутої петлі кишки в напрямку, обрат­-ном завороту (деторсія). Нежиттєздатна тонка кишка підлягає ре­-зекціі в межах здорових тканин з накладанням анастомозу між при­-провідною і відводить петлею кишки «кінець в кінець» або «бік у бік». ле­-тальность при даному виді непрохідності може досягати 25 %, що зв `­-зано з запізнілою операцією.
Лікування завороту сигмовидної кишки хірургічне, лише в перші години захворювання сифона клізма іноді може дозволити непрохідний­-ність. Оперативне втручання переслідує дві мети: усунення кишеч­-ної непрохідності та попередження її рецидиву. Після ліквідації за­-ворота і звільнення кишки від вмісту за допомогою зонда, введеного
через пряму кишку, визначають її життєздатність. Якщо кишка нежіз­-нездатна, її резецируют. Операцію в цьому випадку зазвичай завершують од­-ноствольной сігмостоми, дистальний (відвідний) кінець вшивають на­-глухо. У тих випадках, коли некрозу немає, можливі наступні варіанти за­-вершения оперативного втручання. По-перше, якщо в анамнезі име­-лись ознаки повторного завороту і стан хворого дозволяє, слід виконати первинну резекцію сигмовидної кишки з накладенням анастомо­ через (радикальна операція). Якщо тяжкість стану хворого виключає подібну можливість, виробляють мезосігмоплікацію по Гаген-Торну. Після розтину Рубцевих зрощень в корені брижі сигмовидної про­-дочной кишки накладають 3-4 паралельних збірчастих шва на передній і задній листки брижі перпендикулярно до осі кишкової трубки. В ре­-док їх затягування «висота» брижі зменшується, вона робиться ширше, розсуваючи приводить і відводить коліна кишки, що зменшує ймовірність рецидиву завороту. У ряді випадків вдаються до іншої пале­-нормативної операції - сігмопексіі, під час якої кишкову стінку вузлів­-ми швами фіксують до парієтальноїочеревині.
Відео: Ріол
Лікування вузлоутворенням хірургічне. Оперативне втручання при даній патології відрізняється великими технічними труднощами. «Розв`язати» вузол через різке здуття і переповнення вмістом ки­-м`язової петлі часто буває неможливо. Лише в перші години захворювання, коли ще не розвинувся виражений набряк і не настало різке здуття кишечника, ця процедура є можливою. Вузол ліквідують після бути порожнім­-вати товстої кишки за допомогою зонда, попередньо введеного через задній прохід. Обмеження сигмовидної кишки після цього слабшає, що полегшує її звільнення з ущемляє тонкокишечного кільця. Вузол, утворений нежиттєздатними петлями відразу підлягає Режек­-ції. Спроби «розв`язати» його в таких умовах, неприпустимі. Резекція тонкої кишки повинна закінчуватися відновленням прохідності ки­-шечника шляхом накладення анастомозу. У разі резекції товстої кишки в зв`язку з її гангреною безпечніше ви­-вести одностовбурних колостому. Пасаж по товстій кишці віднов­-ють в плановому порядку.