Як і чим лікувати хронічний гастрит типу в?

Головна мета терапії хронічного гастриту типу В - ерадикація Helicobacter pylori, доведена негативними результатами тесту на наявність збудника через місяць і більше після завершення лікування. Критеріями елімінації вважається зниження рівня специфічного lgG більш ніж на 50%. Досягнення ремісії, в тому числі загоєння виразок, в даний час не є основною терапевтичною завданням при лікуванні захворювань гастродуоденальної області, оскільки за допомогою таких потужних антисекреторних засобів, як блокатори протонного насоса (омепразол, лансопразол), блокатори Н2-рецепторів гістаміну, М-холінолітики і цітопротектори, у більшості хворих вона вирішується успішно. Важливішим вважається збереження тривалої і стійкої ремісії, яка безпосередньо пов`язана з успішною санацією шлунка і дванадцятипалої кишки. Лікувальна програма при хронічному хелікобактерної гастриті:

• усунення хелікобактерної інфекції;
• лікувальне харчування;
• протизапальна терапія в періоді загострення;
• корекція шлункової секреції;
• корекція моторних порушень шлунка;
• стимуляція репаративних процесів слизової оболонки шлунка;
• фітотерапія;
• фізіотерапія;
• мінеральні води;
• санаторно-курортне лікування.

Показання для проведення ерадикації Helicobacter pylori зводяться до виявлення збудника за умови наявності клінічних проявів хелікобактеріоза. Безсимптомне носійство не є об`єктом лікарського втручання.

Першим базисним препаратом в терапії хелікобактеріоза гастродуоденальної області був визнаний де-нол (колоїдний субцитрат вісмуту). З`єднання препарату з білками ураженої слизової і протеогликанами слизу веде до утворення захисної плівки і оберігає виразку від агресивної дії шлункового соку, а зв`язок де-Нола з пепсином пригнічує протеолітичну активність ферменту. Препарат адсорбує пепсин, підвищує синтез бікарбонатів, рівень ендогенних простагландинів і, що найцінніше, ефективно впливає на Helicobacter pylori. Антимікробна активність (включаючи L-форми Helicobacter pylori- резистентні до препарату хелікобактерії невідомі) обумовлена впливом солей вісмуту, що порушують діяльність ферментів збудника. Де-нол випускають в таблетках по 120 мг-повна (для лікування виразкової хвороби) доза - 2 таблетки 2 рази за 30 хв перед сніданком і вечерею або по 1-2 таблетки 3 рази на день за 30 хв до їди і на ніч-при хронічному гастриті типу В можна обмежитися половиною наведеної дози. Не рекомендується поєднувати де-нол з антацидами, так як при високому рН втрачається його активність- в зв`язку з можливістю накопичення вісмуту в організмі, токсично впливає на центральну нервову систему і печінку, препарат протипоказаний при недостатності функції печінки і нирок. Негативною стороною тривалого прийому препарату в повній дозі є погіршення пам`яті.

Вимоги до антимікробних препаратів при лікуванні хелікобактерної інфекції гастродуоденальної зони включають стійкість до кислого середовища (актуальні лише пероральні форми), здатність проникати в структури слизової оболонки, відсутність провокації зрушень в сапрофитной флорі кишечника (дисбактеріоз).

Відео: Хронічний гастрит! Лікування гастриту-ніж лікувати болю при гастриті | 2 | # Леченіегастріта #edblack

Наведені факти, незважаючи на сприйнятливість Helicobacter pylori до багатьох груп антибіотиків, обмежують спектр антихелікобактерних коштів пенициллинами, наприклад амоксициліном (флемоксин), і макролідами (еритроміцином, азитроміцином, Клара-роміціном), а також нітроімідазолами (метронідазол, активний при низьких цифрах рН на відміну від перерахованих вище препаратів). Використання монотерапії неактуально внаслідок неефективності антибіотиків в кислому середовищі і поширеності в популяції метронідазол-резистентних штамів, а також високих темпів метаболізму єдиного препарату.

Монотерапія продемонструвала низьку (менше 70%) ймовірність повного знищення хелікобактерії, дуже часто супроводжувалася розвитком резистентних штамів Helicobacter pylori і тому залишилася в минулому. Сьогодні головною проблемою в сфері антигелікобактерної терапії є вибір поєднань медикаментів, ефективних в конкретному клінічному випадку. Загальновизнаними з`явилися комбінації трьох і двох препаратів для ерадикації Helicobacter pylori. Потрійна терапія зазвичай включає препарат вісмуту, антибіотик і метронідазол або препарат вісмуту, антибіотик і антісекретор. Подвійна терапія виправдана у випадках виявленої резистентності до метронідазолу і застосування більш ефективних препаратів. Це можуть бути комбінації Контролоку і кларитроміцину (клацида) або амоксициліну (флемоксин). У випадках неефективності перерахованих схем можна застосувати Квадротерапії: препарат вісмуту, антісекретор, антибіотик і метронідазол або інший антибіотик.

У комбінації з антибактеріальними використовуються антисекреторні засоби, зокрема Н2-блокатори, наприклад ранітидин (ранисан, гістак, Зонтак і ін.), Фамотидин (Квамател, ульфамід і ін.), І інгібітори протонної помпи - Н + / К + - АТФ- ази: омепразол (омез, Омез, ОСІД, прояз і ін.), ланзопразол (ланзап) і пантопразол (контролок). Використання цих медикаментів призводить до міграції збудника в дно і тіло шлунка через різке зниження концентрації іонів Н +, що дозволяє антибактеріальних засобів реалізовувати свою активність. З іншого боку, надзвичайно істотне зниження рН викликає загибель Helicobacter pylori in loco в власному «аммиачном хмарі».

Сучасний підхід до впливу на Helicobacter pylori вимагає використання декількох лікарських засобів. Випереджаючи характеристику поширених лікувальних схем, хочеться підкреслити відсутність переваг у комбінованих, багатокомпонентних препаратів (пилорид (ранітидин + вісмуту цитрат), хелікоцін (амоксіцйллін + метронідазол)) перед комбінаціями двох і більше медикаментів. Уявне зручність використання (3-4 таблетки на добу) нівелюється зниженням ефективності кожної зі складових внаслідок різних умов оптимального дії (рН всередині шлунка, час прийому щодо харчового режиму та ін.).

Так звана двойнаятерапія здійснюється за допомогою блокаторів № / Н + -АТФ-ази (контролок) і антибіотиків. Зазвичай призначають контролок (0,04 г одноразово вранці) і амоксіцйллін (0,5 г 4 рази на добу) або кларитроміцин (по 0,5 г 3 рази на добу) - обидва варіанти припускають двотижневе лікування. Можливі негативні прояви включають діарею, нудоту і (при використанні макроліда) порушення смакової чутливості. Частота знищення мікроорганізму коливається в межах 50-80%.

З метою підвищення ефективності лікування було запропоновано додавати до зазначеної схемою метронідазол, що дозволяє забезпечувати ерадикацію з частотою, близькою до 90%. (Наведена тут і нижче частота елімінації Helicobacter pylori справедлива лише за умови суворого дотримання хворим лікарських рекомендацій, що, як і в будь-якій клінічній ситуації, наголошує на необхідності співпраці пацієнта і лікаря.)

Традиційні, широко використовувані схеми трикомпонентної терапії включають блокатор Ма / Н + -АТФ-ази, похідне імідазолу і антибіотик групи макролідів або напівсинтетичних пеніцилінів: контролок (0,04 г 2 рази на день) + амоксицилін (1 г 2 рази на добу) + метронідазол (0,5 г 3 рази на день). Лікування, розраховане на 14 днів, дозволяє домогтися відсутність збудників приблизно в 90% випадків. Альтернативним варіантом може бути наступний: контролок (0,04 г 2 рази на день) + кларитроміцин (0,5 г 2 рази на день) + метронідазол (0,5 г 2 рази на день). В цьому випадку знищення хелікобактерії досягається за більш високою частотою при меншій тривалості курсу (1 тиждень). Побічними ефектами є диспепсичні явища різного ступеня вираженості (діарея, гіркота в роті, нудота), особливо характерні для препаратів імідазолу, а амоксицилін часто викликає болісні епігастральні болю, змушують пацієнта перервати лікування. Наслідком перевищення необхідної даному хворому дози блокаторів протонної помпи є дисбактеріоз кишок (внаслідок блокади бактерицидної функції шлункового соку) з розвитком відповідної клініки.

Однак резистентність до метронідазолу в популяції досить висока (до 16%), що частково пов`язано з широким використанням препарату для терапії інфекцій урогенітальної сфери. У разі наявності метронідазол-резистентних штамів Helicobacter pylori рекомендується застосування наступної комбінації препаратів (так звана третя ступінь ерадикації - чотирьохкомпонентної терапія): контролок (0,04 г 2 рази на день), тетрациклін (0,5 г 4 рази на день), колоїдний вісмут (0,12 г 4 рази на день), метронідазол (0,4 г 2 рази на день) протягом 7 днів, крім препарату вісмуту (10 днів). Запропонований курс дозволяє домогтися ерадикації Helicobacter pylori у 90% хворих. Серйозною проблемою в зазначеному випадку є висока частота диспептичних явищ.

Настільки бажана ерадикація збудника забезпечує інволюцію змін слизової шлунка і (за умови відсутності суперинфекции) відновленню нормальної гістологічної структури. Для нагляду за хворим з доведеною ерадикацією рекомендовано використання дихального тесту, що дозволяє своєчасно виявити суперінфекції.

Серед перспективних методів профілактики хелікобактеріоза сьогодні обговорюють можливість вакцинації дітей з метою попередження хронічного гастриту типу В, розвитку виразок і раку шлунка.

При інтенсивному болю, резистентної кантацідним препаратів і таблетованими формами блокаторів секреції, у хворих на хронічний гастритів типу В допустимо використання парентеральних антихолінергічні засоби: 0,1% -ний розчин метацина (1 мл внутрішньом`язово). Одночасно призначають вентер (сукральфат), що володіє вираженою протизапальною дією. При рецидивуючих ерозіях слизової зазвичай призначають: калефлон (або алантон).