Дифтерія у дітей

зміст

1. Що таке Дифтерія у дітей -
2. Що провокує / Причини Дифтерії у дітей
3. Патогенез (що відбувається?) Під час Дифтерії у дітей
4. Симптоми Дифтерії у дітей
5. Діагностика Дифтерії у дітей
6. Лікування Дифтерії у дітей
7. Профілактика Дифтерії у дітей

Що таке Дифтерія у дітей -

дифтерія - Гостре інфекційне захворювання, що виникає внаслідок попадання в організм токсигениих штамів коринебактерій, і яке проявляється запальним процесом з утворенням фібринозно плівки на місці проникнення збудника, явищами загальної інтоксикації в результаті надходження в кров екзотоксину, що обумовлює важкі ускладнений­-ня за типом інфекційно-токсичного шоку, міокардиту, поліневрит­-та і нефроза.

Згідно з міжнародною класифікацією, виділяють дифтерію глотки, носоглотки, гортані, шкіри, іншу дифтерію (наприклад, дифтерійний міокардит) і дифтерію неуточнену.

Коли колективний імунітет досягає значення 95-97%, не спостерігається сезонних і періодичних підйомів захворюваності на дифтерію. Поширюють інфекцію тільки люди - хворі або бактеріоносії. В останній день інкубаційного пе­-періоду хворий вже становить небезпеку для оточуючих.

Відео: Дифтерія у дітей

За критерієм тривалості виділення збудника бувають такі види носійства:

• транзиторне (до 7 діб);
• короткочасне (до 15 діб);
• середньої тривалості (до 30 діб);
• затяжне / ре­-цідівірующее (від 1 місяця до кількох років).

Основний шлях передачі дифтерії у дітей - повітряно-крапельний. Заразитися можна при безпосередньому контакті з хворим або носіїв, у більш рідкісних випадках - через заражені білизна, посуд, книги, іграшки та інші предмети побуту. Є ймовірність передачі через третю особу. В літературі зафіксовано харчові спалахи, що виникли через заражені збудником молочних продуктів.

Сприйнятливість до збудника дифтерії визначається антитоксическим імунітетом. Грудні діти щодо несприйнятливі через пасивного імунітету, отриманого трансплацентарно. У групі ризику діти у віці 3-7 років. Чим старша дитина, тим менше ризик заразитися, тому що формується активний імунітет.

Що провокує / Причини Дифтерії у дітей

Збудник дифтерії називається Corynebaeierium diphtheriae - це тонка, злегка вигнута паличка з булавовидними стовщеннями на кінцях. Паличка не утворюється джгутиків і капсул- нерухома, грамположительная. Розташовується зазвичай попарно, при цьому палички знаходяться один до одного під гострим кутом. Скупчення схоже на пакет шпильок або повсть.

висушування Corynebaeierium diphtheria переносить нормально, як і низькі температури. Гине через 1 хвилину кип`ятіння і через 10 хвилин впливу дезінфікуючих розчинів.

Культивується паличка на середовищах з вмістом тваринного білка (крові, сироватці, асцитичної рідини).

Коринебактерії патогенні в основному через виділення екзотоксину в ході розмноження. Палички діляться на токсигенні і нетоксігенние по здатності образо­-вати токсин. Також вони виробляють гіалуронідазу, нейрамінідазу, некротизуючий і дифузійний фактори, гемолізин.

Дифтерійний токсин призводить до загальних і місцевих проявів хвороби.

Патогенез (що відбувається?) Під час Дифтерії у дітей

Інфекція проникає в організм через слизові оболонки ротоглотки, гортані, носа. У більш рідкісних випадках вхідними воротами служать слізіс­-тая оболонка очей і статевих органів, рані­-вая або опікова поверхня, пошкоджена шкіра, незагоєні пупкова ранка, попрілості.

На місці попадання в організм паличка починає розмножуватися і виділяти екзотоксин. Антитоксичний імунітет має велике значення в патогенезі хвороби. Якщо антитоксин сконцентрований в організмі у великій кількості, хвороба не виникає, але людина стає носієм. Під час носійство рівень антитоксину в крові сильно збільшується, тому носійство коринебактерій вважають безсимптомною формою дифтерії.

Якщо рівень антитоксину низький, екзотоксин потрапляє в клітину. Дифтерійний токсин є білком за фізико-хімічними властивостями. Він впливає на синтез білка, уповільнюючи його, призводить до коагуляционному неврозу епітелію слизової оболонки, розширення кровоносних судин, підвищує проникність судин і уповільнює потік крові в організмі дитини.

Ексудат, багатий на фібриноген, випотеваєт, перетворюється в фібрин під впливом тромбокінази, яка звільнилася при некрозі епітеліальних клітин. Формується фібринозно плівка, що є характерною ознакою дифтерії.

Фібринозне запалення при дифтерії може бути крупозним або дифтеритическим за критерієм анатомічних змін. Крупозне запалення виникає, коли процес локалізується в гортані або трахеї. Дифтерійне запалення виникає на слизових оболонках з багатошаровим епітелієм. Поразка при ньому більш глибоке, фібринозний випіт проникає в підлеглі тканини.

Токсин проникає вглиб по лімфатичних шляхах, що призводить до набряку слизових оболонок. У регіонарних лімфатичних вузлах також виникає повнокров`я, запалення, набряк.

Коли токсин проникає в кров, починається загальний токсикоз при дифтерії. Тяжкість хвороби залежить від стану імунітету і реактивності макроорганізму. Також в патогенезі важлива попередня сенсибілізація організму різними хворобами, які дитина перенесла незадовго до дифтерії. Ускладнення хвороби залежать від проникнення токсину в тканини.

Інфекція вибірково вражає наднирники, нирки, серцево-судинну систему і периферичні нерви.

Гіпертоксична форма характерна змінами в надниркових залозах, розладом кровообігу, набряком, гіперемією, крововиливами, що призводять до деструкції клітин аж до некрозу.

Токсичні форми дифтерії ротоглотки характеризуються розвитком міокардиту з 7-10-го дня хвороби. Спостерігається збільшення і в`ялість серця, дегенеративні зміни м`язових волокон.

У нирках відбуваються такі морфологічні зміни як дистрофія кле­-ток епітелію дистальних і проксимальних канальців, запальний набряк, лимфоцитарная інфільтрація проміжної тканини. У більшості випадків функція нирки в нормі.

Поразка периферичних нервових стовбурів протікає по типу паренхиматозного невриту. Характерні периферичні паралічі м`якого піднебіння, м`язів шиї, тулуба, кінцівок, діафрагми та інших дихальних м`язів.

Під час хвороби в організмі дитини формується антитоксичний імунітет, нестійкий, напружений. Він оберігає від хвороби лише якийсь час. Тому можуть бути повторні зараження дифтерією. Поставки­-цінальний гуморальний антитоксичний імунітет також щодо нестійкий. Тому проводяться ревакцинації.

Також при дифтерії у дітей виникає антимікробний імунітет, який виникає у відповідь на вплив специфічних і загально­-видових антигенів, локалізованих в клітинній стінці коринебактерии дифтерії.

Симптоми Дифтерії у дітей

У більшості випадків коринебактерии вражають ротоглотки, рідше уражається ніс, дихальні шляхи, трахея і гортань. У вкрай рідкісних випадках хвороба зачіпає очі, вуха, шкіру, статеві органи дитини. Трапляються комбіновані форми дифтерії, коли уражаються два і більше органу. Тяжкість і перебіг хвороби залежать від рівня анти­-токсичного імунітету у дитини до моменту зараження дифтерією.

Якщо дитина не щеплена, дифтерія протікає важко, переважають токсичні і комбіновані форми, приєднуються ускладнення. У таких випадках висока ймовірність летального результату. Щеплені діти мають шанс стати бактеріоносіями, у них спостерігаються в основному локалізовані форми з гладким перебігом, результат оцінюють як сприятливий.

Від 2 до 10 діб триває інкубаційний період при зараженні на дифтерію. Дифтерія ротоглотки буває локалізованої (легкої), поширеною (середньо) і токсичної (важкої) в залежності від поширеності і тяжкості місцевого процесу і загальної інтоксикації.

при локалізованої формі дифтерії нальоти спостерігаються тільки на піднебінних мигдалинах. Хвороба почнеться одразу гостро, температура дуже висока, при цьому загальний стан не сильно порушено, незначні болі в горлі при ковтання. Слизові оболонки мигдаликів помірно гіперемована.

На двох мигдалинах видно нальоти, які в перші 1-2 діб тонкі і ніжні, а далі набувають вигляду пленов з блискучою поверхнею і чітко окресленими краями білувато-жовтуватого або бе­-ловато-сіруватого відтінку.

якщо вироблено своєчасне лікування пленчатой форми дифтерії ротоглотки, у хворого швидко поліпшується загальний стан, через добу нальоти стають менше, зникають вони на 6-7-е добу. Хвороба протікає гладко, ускладнення виключені.

поширена форма дифтерії ротоглотки характеризується загальною інтоксикацією (помірно виражена), млявістю дитини, блідістю, адинамією, зниженням апетиту, дуже високою температурою. У дитини болить горло при ковтання. Нальоти більш масивні, ніж при локалі­-зовано формі, покривають обидві мигдалини цілком, поширюючись на дужки, задню стінку глотки або язичок. Спостерігається збільшення тонзіллярних лімфовузлів, їх легка хворобливість. Набряку ротоглотки або шиї немає.

Специфічна терапія служить тому, що на 3-4-е добу загальний стан дитини приходить в норму, відторгаються нальоти, на їх місці залишаються поверхневі некрози слизової оболонки мигдаликів, які пос­-тепенно епітелізуються. Ускладнення бувають у вкрай рідкісних випадках. Якщо специфічна терапія не проводиться, хвороба може перейти в токсичну або субтоксических форму.

Токсична форма дифтерії ротоглотки починається з перших годин з важкого токсикозу. Зазвичай виникає у дітей, яким не робили щеплення проти дифтерії. Температура тіла відразу стає дуже високою, до 40 ° С. Відзначається загальна слабкість, головний біль, озноб, горло болить при ковтання. тонзіллярние лімфаті­-етичні вузли помітно збільшуються, виникають болі при пальпації. Фіксують також дифузну гіперемію і набряклість ротоглотки.

Мигдалини збільшені, на них починає з`являтися наліт, що виглядає як желеобразная напівпрозора плівка. Симптоми проявляються все більше. При важких формах хвороба розвивається більш бурхливо, початковий період короткий.

На 2-3-й день симптоматика типова для дифтерії. Відзначають блідість хворої дитини, малюк відмовляється від їжі. Рот хворого напіввідкритий, спостерігається сухість губ, хриплость дихання, обкладений язик. З носових ходів починає виділятися сукровиця, шкіра навколо носа пошкоджена. Голос дитини здавлений, мова невиразна. Підшкірна клітковина набрякає, тому можна помітити потовщення шиї дитини. Але при натисканні на місця набряків болю не виникає, ямок також не залишається. Пальпація шийних лімфовузлів через набряк шийної клітковини неможлива. Набрякла передня поверхня шиї, набряк може поширюватися і нижче, а також вище, зачіпаючи особа. Задня поверхня шиї також може бути набряклою.

Токсична дифтерія ротоглотки буває (в залежності від вираженості і поширеності набряку):

• набряк шийної клітковини сягає середини шиї - I ступінь;
• набряк шей­-ної клітковини - до ключиць - II ступінь;
• набряк нижче ключиць, поширюється на передню поверхню грудної клет­-ки, досягаючи іноді соска або мечоподібного відростка - III ступінь.

На піку захворювання ротоглотки різко набрякла. Фіксують збільшення мигдаликів, зіткнення їх по середній лінії. Через це мигдалини відтісняють назад язичок, який також набряклий. На мигдалинах суцільний наліт білувато-сірого або брудно-сірого відтінку. Він може поширюватися на язичок, піднебінні дужки і далі.

Зняти нальоти з мигдалин і інших ділянок вкрай важко через спаяності їх з тканинами. Слизова оболонка кровоточить після зняття нальоту. Для приміщення, в якому знаходиться хворий під час лікування, спостерігається специфічний слад­-ковато-нудотний запах.

Субтоксіческая форма дифтерії ротоглотки характеризується менш вираженим набряком, нальоти з мигдалин широко поширюються на піднебінні дужки або язичок, можуть бути і локалізованими на мигдалинах. Спостерігається слабка набряклість або пастозність шийної клітковини в області регіонарних Лімфаузли, помірно виражена інтоксикація. Наліт може бути тільки на одній мигдалині, на тій же стороні виникає і набряк шийної клітковини.

Найбільш важкими формами дифтерії ротоглотки вважають гіпер­-токсичну і геморагічну зі злоякісним перебігом.

Гіпертоксична форма дифтерії у дітей має раптовий початок і бурхливий розвиток. З перших же годин захворювання з`являється дуже важка інтоксикація, гіпертермія, судоми, втрата свідомості, колаптоїдний стан. Серед симптомів переважають ознаки токсикозу, вони виникають перш, ніж утворюється наліт на мигдалинах і з`являється набряк ротоглотки та шийної клітковини.

Гіпертоксична форма дифтерії протікає блискавично, стан хворої дитини стає все більш важким. Інфекційно-токсичний шок проявляється різкою блідістю з землистим відтінком, мармуровість і похолоданням шкіри, задишкою, акроцианозом, зниженням артеріального тиску, глухістю серцевих тонів та ін. До розвитку ускладнень часто настає смерть. Це трапляється на 2-3 добу захворювання. Причина: швидко прогресуюча серцево-судинна недостатність.

Геморагічна форма дифтерії характеризується тим, що на тлі ознак токсичної дифтерії ротоглотки II або III ступеня на 4-5-й день хвороби виникає геморой­-ня синдром, який проявляється як просочування нальотів на мигдалинах кров`ю, крововиливами в місцях ін`єкцій (на тлі шкіра незмінна), кровотечами з ясен, носа, шлунково-кишкового тракту.

При цій формі хвороби на 4-5-й день від початку хвороби приєднується міокардит. Він і є причиною смертельного результату.

Дифтерія дихальних шляхів (дифтерійний круп) у дітей. Ця форма хвороби характерна для дітей 1-5-річного віку. Дифтерійний круп може бути як ізольований (більшість випадків), так і протікає в складі комбінованої фор­-ми дифтерії.

Початок дифтерійного крупа характеризується підвищенням температури до 38 ° С, зниженням апетиту, нездужанням, осиплостью голосу і сухим кашлем. Ці симптоми проявляються все більше, з`являються напади кашлю, кашель гавкаючий і грубий. Ця стадія називається студією крупозного кашлю, вона може тривати як одним добу, так і 2-3.

Друга стадія дифтерійного крупа у дітей називається стенотической. Серед симптомів на перший план виходить утруднене, шумне, стенотическое дихання. Ця стадія може тривати 2-3 години як мінімум, 2-3 діб як максимум. Дихання все більше ускладнюється. Розвивається Афоня, кашель стає беззвучним. По змін кашлю, дихання і голосу розпізнають круп дифтерійній етіології - це специфічний розвиток провідних симптомів.

Дифтерійний круп можна зупинити введенням протіводіфтерій­-ної сироватки, що призводить до зворотного розвитку симптомів через 18-24 години. Голос може довго не відновлюватися, а нормалізуватися тільки через 4-6 днів після зникнення стенозу. Але на даний час отторгающиеся плівки, приходячи в рух під час вдиху, можуть викликати сильне подразнення­-ня нервових закінчень слизової оболонки гортані, що призводить до рефлекторного спазму м`язів гортані, і може раптово наступити асфіксія.

дифтерія носа характерна більше для немовлят і дошкільнят, є ймовірність захворювання новонароджених. Хвороба починається поступово, з субфебрильною або нормальною температури, задовільного стану дитини. Утруднюється дихання носом, з`являються виділення сукровиця з однієї ніздрі. Потім виділення стають слизисто-гнійними або гнійно-кров`яними. На шкірі біля входу в ніс, на вер­-хней губі, на щоці виникають екскоріації.

Риноскопія показується набряк слизової про­-оболонки і звуження носових ходів. Буває катарально-виразкова та пленчатая форма дифтерії носа.

Дифтерія може бути локалізована на очах, вухах, шкірі, статевих органах, щоках, губах, пупкової ранки і т. д. Дифтерія шкіри трапляється тільки при пошкодженні шкірних покривів. З`являються щільна фібринозно плівка і набряклість шкіри навколо подряпин, ран, опрелос­-тей. У нещеплених дітей може трапитися комбінована дифтерія.

У щеплених дітей також може бути дифтерія через зниження рівня антиструм­-сического імунітету. Але для них не характерні важкі комбіновані форми захворювання, смертей в результаті немає. Ускладнення трапляються вкрай рідко.

Найчастіше у щеплених дітей трапляється дифтерія, локализирующаяся на ротоглотці. Після видалення нальотів слизова не кровоточить. Дитина може одужати мимовільно. При токсичних формах дифтерії ротоглотки можуть бути і ускладнення, такі як міокардит, поліневрит і неврити, нефротичний синдром і ін.

Відео: Дифтерія: зробити щеплення або перехворіти

Для дифтерії у дітей типовим ускладненням вважаються периферичні паралічі, які діляться на ранні та пізні. Ранні трапляються на другому тижні захворювання. Найчастіше розвиваються парези, ніж паралічі. Пізні паралічі бувають з 4-го по 7-й тиждень захворювання, вони проти­-кают на кшталт полирадикулоневрита з усіма ознаками млявих пери­-ферической паралічів (атонія, арефлексія, атрофія).

Для життя становлять небезпеку паралічі м`язів глотки, гортані, міжреберних м`язів або діафрагми. У таких випадках буває порушення функції дихальної мускулатури. Голос стає тихим, мова дитини розібрати набагато важче, кашель сухий, слабкий. Ковтальні функція порушена.

Діагностика Дифтерії у дітей

При діагностиці звертають увагу на таке типовий прояв дифтерії у дітей як щільна білувато-сіра фібринозно плівка на слизовій оболонці ротоглотки, носа, гортані та ін. Якщо є фібринозне запалення, біль невелика, як і гіперемія слизової. Спостерігається збільшення лімфовузлів відповідно до місцевим процесом, вони на дотик щільні, трохи болючі. Чи не властиві дифтерії у дітей такі симптоми як різкий біль при ковтання, тривала підвищена температура і яскрава гіперемія, що варто враховувати при діагностиці.

Застосовують такий лабораторний метод діагностики як бактеріологічне дослідження. З місця ураження беруть біологічний матеріал, засівають на елективну кров`яну тедлурітовую середу Клауберга або її модифікації. Після зростання в термостаті при температурі 37 ° С протягом 24 годин проводять бактеріоскопічне ис­-слідування.

Токсигенність коринебактерий визначають в більшості випадків по морським свинкам, а також на щільних поживних середовищах методом преципітації в гелі по Оухтерлони.

Специфічні антитіла в сироватці крові виявляють, застосовуючи РПГА, РА, ІФА і т. Д.

Лікування Дифтерії у дітей

Успішне лікування залежить в основному від того, наскільки своєчасно буде введена антитоксична противодифтерийная сироватка (ПДС). Вона забезпечує успішний результат навіть при важких токсичних формах.

Застосовують протіводіфтерітіческую, кінську, очищену, концентр­-рованную, рідку сироватку «Діаферм 3».

Локалізована форма дифтерії ротоглотки, гортані і носа лікують одноразовим введенням сироватки в дозі 10000-30000 АЕ. При недостатньому ефекті сироватку вводять повторно через 24 години. При поширеній і субтоксической формі дифтерії ротоглотки, а також при поширеному крупі лікування ПДС продовжують 2 дня. Для лікування токсичної форми дифтерії ротоглотки I і II ступеня на курс лікування середня доза сироватки становить 200 000-250 000 АЕ. А при токсичної III ступеня і ги­-пертоксіческой, а також при комбінованій формі доза на курс може становити до 450 000 АЕ.

Одночасно з сироваткою необхідно проводити антибіотикотерапію, такі як пеніцилін, цефалоспорини або макроліди. Рекомендується прийом всередину, внутрішньом`язове або внутрішньовенне ведення, курс становить 5-7 діб.

Зменшують інтоксикацію і покращують гемодинаміку за допомогою внутрішньовенного введення гемодезу, неокомпенсана, 5-10% розчину альбуміну в поєднанні з крапельним введенням 10% розчину глюкози. Разом з розчинами вводиться кокарбоксилаза, аскорбінова кислота, інсулін.

Корекцію кислотно-основного зі­-стояння проводять за допомогою 4% розчину бікарбонату натрію. Для ліквідації дегідратації використовують лазикс, еуфілін, манітол. Для лікування токсичних форм дифтерії у дітей застосовують гормональні препарати кори надниркових залоз. Профілактику синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові проводять за допомогою гепарину.

При токсичних формах дитини рекомендується поміщати в бокс разом з матір`ю. Необхідний суворий постільний режим, дитина не повинна навіть сідати в ліжку.

При виникненні перших ознак міокардиту лікарі призначають кокарбоксилазу, перед­-преднізолон, АТФ, стрихніну нітрат в розчині 1:10 000 Препарати для поліпшення кровопостачання міокарда: курантил, рибоксин.

Поліневрити лікують 5-6% розчином вітаміну В₁ (До 15 ін`єкцій), стрихніном (розчин 1: 1000), прозерином, дибазолом і т. Д.

При дифтерийном крупі, крім сироватки, для лікування необхідні антибио­-тики і парокіслородомедікаментозние інгаляції в дихальні шляхи аерозолів гіпосенсібілізурующіх засобів, а також препаратів, що розширюють бронхи.

Якщо протягом дифтерії важке, застосовують також полиоксидоний, який надає імуномодулюючу і детоксицирующее дії. Його вводять внутрішньовенно або внутрішньом`язово, якщо дитина старше 12-ти років, то ректально.

Лікування бактерієносіїв проводять за допомогою загальнозміцнюючу терапії і санації хронічних вогнищ носоглотки. Хворому необхідні вітаміни, повноцінне харчування і прогулянки. Тривале носійство лікується еритроміцином або іншими макролідами, які приймають протягом 7 днів всередину. Більше 2 курсів антибактеріальної терапії не рекомендується проводити.

Стандартне лікування бактеріоносіїв можна доповнити полиоксидонием інтраназально по 1-3 краплі в кожну ніздрю не менше 3-4 разів на добу.

Вихід і прогноз при Дефтера у дітей. Прогноз та наслідки при дифтерії залежать в основному від тяжкості первинної інтоксикації і термінів початку лікування. Локалізовані форми дифтерії ротоглотки зазвичай закінчуються сприятливо. При токсичних формах ускладнення розвиваються тим частіше і бувають тим важче, чим важче форма і чим пізніше розпочато лікування протидії­-дифтерійною сироваткою. Причиною смерті є важкий міокардит або паралічі дихальної мускулатури.

При гипертоксической фор­-ме дифтерії ротоглотки у дітей процес може закінчитися летальним результатом в перші 2-3 діб захворювання при яв­-лениях важкої інтоксикації. Прогноз при дифтерійно крупі залежить виключно від своєчасності і правильності лікування. Причиною смерті в несприятливих випадках стає приєднавши­-шаяся пневмонія.

Профілактика Дифтерії у дітей

Від важких форм дифтерії та летальних випадків використовують профілактичні щеплення. Для профілактики важлива активна імунізація. Для цієї мети використовують дифтерійний анаток­-син. У практичній роботі АД-анатоксин в ізольованому вигляді практично не використовується, він входить в так звані комплексні вакцини. Використовують вакцину АКДС, АДС-анатоксин, АДС-М-анагоксін, АДМ-анатоксин.

У нашій країні використовують такі зарубіжні вакцини як «Тетракок 05» французького виробництва, «Імовакс Д.Т. Адюльт »(також Франція).

Первинна вакцинація проводиться в 3-місячному віці триразово, інтервал між введенням вакцин становить 45 днів. Первинну вакцинацію проводять з 3-місячного віку вакциною АКДП триразово з інтервалом 45 днів. Перша ревакцинація проводить­-ся вакциною АКДП через 18 місяців після 3-й вакцинації, друга - з 7 років АДС-М-анатоксином, третя в 14 років і далі через 10 років АДП-М-анатоксином.

Замість вакцини АКДС можна застосовувати вакци­-ну «Тетракок 05», а замість АДС-М-анатоксіна- вакцину «Імовакс Д. Т. Адтольт».

Якщо дитина не вакцинувалася проти дифтерії і мав контакт з хворим або носієм токсигенной коринебактерии дифтерії, його потрібно негайно вакцинувати за повною схемою, враховуючи вік.

На вакцину проти дифтерії можуть виникнути такі реакції як помірне підвищення температури тіла, легке нездужання протягом доби після введення вакцини. На місці ін`єкції може виникнути припухание і почервоніння. Важкі ускладнення практично виключені. Протипоказань до вакцинації проти дифтерії практично немає. Якщо у дитини, якій планується вакцинація, є легкі прояви ГРВІ, вакцинацію проводять відразу після приходу температури в норму. Якщо форма інфекційної хвороби среднетяжелая або важка, вакцинують через 2 місяці після одужання. При хронічних захворюваннях нирок, легенів або печінки, а також дітям з імунодефіцитами вак­-цінацію проводять в періоді ремісії під контролем лікаря кабінету імунопрофілактики.

Для профілактики важливо госпіталізувати хворого вчасно, проводити санацію бактерієносіїв, карантинні заходи і дезінфекцію в осередку. Епідеміологічний нагляд включає контроль за станом специфічного імунітету у населення, а також за джерелами зараження, виявлення бактерио­-носіїв і т. д.