Пневмококковая інфекція у дітей

зміст

1. Що таке Пневмококковая інфекція у дітей -
2. Що провокує / Причини Пневмококової інфекції у дітей
3. Патогенез (що відбувається?) Під час Пневмококової інфекції у дітей
4. Симптоми Пневмококової інфекції у дітей
5. Діагностика Пневмококової інфекції у дітей
6. Лікування Пневмококової інфекції у дітей
7. Профілактика Пневмококової інфекції у дітей

Що таке Пневмококковая інфекція у дітей -

пневмококові інфекції - Група бактеріальних захворювань, які проявляються виявляються гнійно-запальними змінами в різних органах і системах, найчастіше проходять в легких за типом крупозноїпневмонії і в ЦНС по типу гнійного менінгіту.

Захворюванню більше за інших схильні діти від 6 місяців до 7 років, у яких спостерігається дефіцит гуморального імунітету. Заразитися пневмококової інфекцією можна екзогенних або ендогенних шляхом. Екзогенний шлях зараження «виливається» в крупозную пневмонію. При ендогенному шляху зараження формується септицемія, менінгіт, гайморит, середній отит, ендокардит, перитоніт, перикардит та ін.

пневмококки постійно живуть у верхніх дихальних шляхах дорослих і дітей, тому їх відносять до умовно-патогенних мікроорганізмів. У більшості здорових дітей пневмококи виявляють в посівах слизу з ротоглотки. Носії даного збудника це в основному діти раннього віку та людей похилого віку. Припускають, що під час носійства формується імунітет - швидше типоспецифический, ніж напружений. Хвороба в цих випадках може розвинутися, тільки якщо різко знизилася імунна реактивність організму під час важких форм грипу та ГРВІ, довготривалого застосування кортикостероїдних гормонів, цитостатиків і т. Д.

Епідемії виникають через клонів пневмококів з більшою вірулентністю і інвазивністю. Вони зароджуються при несприятливих умовах поза­-шней середовища у ослаблених дітей. Цьому сприяє скупченість (наприклад, в дитячих колективах), холодну пору року, підвищена захворюваність на ГРВІ). Інфекцію завжди переносить людина - як хворий, так і носій. Шляхи передачі пневмококової інфекції: повітряно-краплинний, контактно-побутовий.

Захворювання вражає діти з дефіцитом типоспецифічних антитіл. Особливо важко протікає хвороба у малюків з серповидно-клітинної ане­-мией або дефіцитом З_3.

Що провокує / Причини Пневмококової інфекції у дітей

Початкова назва пневмококів - Diphcoccus pneumoniae. На сьогодні збудник перейменований на Streptococcus pneumonia і віднесений до сімейства Streptococcaceae, роду Streptococcus.

Пневмококки представляють собою грампозитивні овальні або сферичні коки, розмір яких від 0,5 до 1,25 мкм. Знаходяться вони попарно, іноді - короткими ланцюжками. Раніше коки називалися ланцетоподібним диплококами за свою форму ланцета (дистальний кінець кожної пари загострений). Пневмококки мають хоро­-шо організовану капсулу. Виділяють більше 85 сероварів пневмококів по полісахаридними складу капсули.

Пневмококки мають капсульні антигени, а також соматичні, яких налічується три. Руйнування пневмококів супроводжується вивільненням ендотоксину. У зовнішньому середовищі пневмококи стійкі. Можуть зберігатися 1-2 місяці в висушеної мокроті, а на заражених пелюшках близько 1-2 тижнів. Миттєво гинуть при кип`ятінні. Близько 10 хвилин можуть жити при температурі середовища 50-60 С. Пневмококки мають високу чутливість до поширених дезінфікуючих засобів.

Патогенез (що відбувається?) Під час Пневмококової інфекції у дітей

Пневмококки здатні «атакувати» будь-які органи, але найбільш часто вони вражають легені і дихальні шляхи дитини. У бронхах коки порушують функції миготливого епітелію і змінюють хімічний склад і реологічні властивості бронхи­-ального секрету. У бронхолегеневої системі виникає вогнище запалення як результат взаємодії мікро- і макроорганізму. Це призводить до пневмонії, бронхіту, плевриту тощо.

За лимфе і крові пневмококи поширюються з первинного вогнища ураження, що призводить до пролонгованої бактеріємії. Вона може проходити без симптомів або як інфекційно-токсичний синдром. Якщо організм дитини ослаблений, пневмококи можуть подолати гематоенцефалічний бар`єр і викликати менінгіт / менінгоенцефаліт.

Поширення інфекції контактним бронхогенним шляхом може привести до гнійного плевриту, середнього отиту, гаймориту, перикардиту, мастоїдиту, епідуральному абсцесу, емпітеме. Пневмококковая бактериемия в деяких випадках може привести до гнійного артриту, остеомієліту, абсцесу мозку.

Важкі форми пневмококової інфекції властиві в основному немовлятам. Тяжкість хвороби залежить від вірулентності збудника і від реактивності макроорганізму. Хвороба проходить особливо важко в разі масивної бактеріємії. У важких випадках пневмокока захворювання супроводжуються роз­-ством реологічних і гемодинамічних порушень аж до возникно­-нення ост­-рій надниркової недостатності, дисемінованоговнутрішньосудинного згортання крові, набряку та набухання речовини мозку.

Симптоми Пневмококової інфекції у дітей

Пневмококової інфекцію у дітей класифікують за критерієм осередку ураження. Виділяють такі види:

Відео: вакцинація проти пневмококової інфекції

• крупозна пневмонія
• середній отит
• пневмококової менінгіт
• ендокардит
• сході­-оміеліт
• перитоніт.

Така форма як крупозна пневмонія являє собою гостре запалення легенів з швидким залученням в процес частки ліг­-кого і прилеглої ділянки плеври. До хвороби схильні в основному діти шкільного віку та підлітки. Вкрай рідко трапляється крупозна пневмонія у немовлят. Морфологічні зміни при даному захворюванні відбуваються за стадіями. Патологічний процес, як правило, починається в за­-дних і заднебокових відділах правої легені у вигляді невеликого фокусу запального набряку, який швидко збільшується, формуючи фазу гіперемії і серозної ексудації (стадія припливу) з розмноженням­ третьому в ексудаті пневмококів. Далі настає фаза міграції лейкоцитів і випадання фібрину (стадія гепатизации) з подальшим поступовим розсмоктування елементів ексудату - лейкоцитів і фібрину на стадії вирішення.

Крупозна пневмонія у дітей починається гостро з таких симптомів як озноб і біль у боці, які стають сильнішими при глибоких вдихів, сухий кашель, слабкість, головний біль, підвищена температура (доходить до 39 - 40 ° С), розбитість, збудженість, в деяких випадках маячні стану.

Незабаром з`являються такі симптоми:

• гіперемія щік;
• короткий болісний кашель з виділенням невеликої коли­-пра в`язкого скловидного харкотиння;
• прискорене поверхневе дихання;
• роздування крил носа;
• герпетичні висипання на крилах носа;
• герпетичні висипання на губах;
• ціаноз губ (в деяких випадках);
• ціаноз кінчиків пальців (в деяких випадках).

Спостерігається відставання грудної клітки при диханні на стороні поразки. Якщо процес локалізований в нижній частці правої легені, болить не тільки грудна клітка, а й живіт, тому є шанс сплутати крупозную пневмонію у дітей з хворобами черевної порожнини, такими як перитоніт, апендицит, панкреатит та інші. У дітей може відзначатися часті рідкі випорожнення, повторна блювота, здуття живота. Ці симптоми також можуть вказувати на гостру кишкову інфекцію, що ускладнює діагностичний процес.

Коли процес локалізовано у верхній частці правої легені, можуть виникнути такі менінгеальні симптоми як судоми, ригідність м`язів потилиці, різкий головний біль, часта блювота і інш. У важких станах можливий марення.

Зміни в легенях зазнають вельми характерний розвиток. У типових випадках в першу добу на ураженій стороні відзначають від­-мітити тіміаніческій відтінок перкуторного звуку, потім всього за кілька годин звук стає притупленим. Під кінець першої доби захворювання на висоті вдиху вислуховують крепитацию і дрібно­-пухирчасті вологі або сухі хрипи.

Пік крупозноїпневмонії доводиться на 2-3-й день від початку захворювання. На піку притуплених­-ня в зоні ураження стає різко вираженим і над вогнищем по­-ження починає прослуховуватися бронхіальне дихання, іноді шум тертя плеври, голосове тремтіння ібронхофонія. При цьому кашель стає сильнішою, більш вологим і болючим. Мокрота в деяких випадках стає червонувато-коричневого відтінку. Задишка наростає, а ціаноз губ і особи посилюється.

Аналіз крові на піку хвороби показує нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення вмісту паличкоядерних до 10- 30%, може бути зрушення формули до юних і мієлоцитів. В частих випадків виявити­-ся токсична зернистість нейтрофілів, типові анеозінофілія, помірний моноцитоз, підвищення ШОЕ.

Хвороба виходить на стадію дозволу на 5-7-у добу захворювання. Слабшають симптоми інтоксикації, температура тіла приходить в норму. Слабшає бронхіальне дихання в легенях, «сходять нанівець» голосоветремтіння ібронхофонія. Коли розсмоктується ексудат, бронхіальна подих ста­ становится жорстким, пізніше везикулярним. скорочений перки­-торні звук зникає.

Рентген показує основні стадії розвитку крупоз­-ної пневмонії. На стадії припливу видно невелике прозорості в зоні ураженої ділянки, посилення легеневого малюнка через повнокров`я судин. Стадія гепатизации відзначається вираженим зниженням прозорості ділянки ураженої легені, картина схожа на ателектаз (спадання частки легкого). На стадії вирішення ренгенограмме показує повільне відновлення прозорості ураженої ділянки легені. У деяких випадках буває рідина в плевральній порожнині, що називається плевропневмонией. Хвороба триває в загальному приблизно 3-4 тижні (залежить від кожного індивідуального випадку). Гарячковий період (підвищена температура) триває від 7 до 10 діб. Структура і функції легень повністю відновлюються через 1-1,5 місяці.

пневмококової менінгіт є найважчою формою гнійного ме­-нінгіта у дітей. Хвороба характерна для дітей від 6 до 12-ти місяців. До 5-ти місяців життя це захворювання зустрічається вкрай рідко. У дітей старшого віку пневмококової менінгіт зазвичай виникає після травми черепа або хронічних захворювань придаткових пазух носа, а також хвороба характерна для дітей з порушеннями імунітету (як вродженими, так і набутими). У групі ризику - діти з онкологічес­-кими захворюваннями або серповидно-клітинною анемією. Поразка мозкових оболонок - вторинне явище, спочатку ідуть інші прояви інфекції, викликаної пневмококами.

пневмококової менінгіт, як правило, має гострий початок, температура тіла сильно підвищена. Але якщо дитина ослаблена, температура може досягати субфебрильних значень, а в окремих випадках залишається в нормі. У дітей проявляється занепокоєння, вони відригують і кричать. Серед перших симптомів часто відзначають тремор, судоми, вибухне великого джерельця, гиперестезию, а у важких випадках і втрату свідомості. Менінгеальний синдром неяскраво виражений і часто неповний. У більшості випадків хвороба починається відразу як менінгоенцефаліт. У таких випадках з першої доби відзначають порушення свідомості, судоми, тремор кінцівок, різке психомоторне збудження, що переходить в сопор і кому.

Відео: В Бірськ дітям зроблять щеплення від пневмококової інфекції

Спинномозкова рідина гонойная, каламутна, зеленувато-сірого відтінку. Відстоювання призводить до випадання осаду. У рідини спостерігається нейтрофільний плеоцитоз, високий вміст білка, знижена кількість цукру і хлоридів.

Аналіз крові показує лейкоцитоз з різким зрушенням вліво, моноцитоз, анеозінофілія. Ймовірна також помірна анемія. ШОЕ вище норми.

Пневмококки в ряді випадків виступають збудниками гнійного артриту, середнього отиту, перикардиту, остеомієліту, пров­-ведення первинного перитоніту, ендокардиту та ін. Ці хвороби можуть бути як самостійними, так і виникають на тлі пневмонії, трахеїту, бронхіту. Вони характерні в основному для дітей раннього віку. За симптоматиці вони не відрізняються від хвороб, викликаних іншими гнійними бактеріями.

Діагностика Пневмококової інфекції у дітей

Діагностика пневмококової інфекції у дітей вимагає виділення збудника з вогнища ураження або кро­-ві хворої дитини. При підозрі на крупозную пневмонію беруть мокроту для дослідження. При підозрі на сепсис для аналізів використовують кров, а при підозрі на інші хвороби пневмококової природи беруть запальнийексудат або гнійне виділення.

Патологічний матеріал відправляють на мікроскопічне дослідження. Підставою для попередньої діагностики виступає виявлення грамположітельпих диплококков лан­-цетовідной форми, оточених капсулою. Далі встановлюють приналежність виявлених коків до пневмококів за допомогою комбінованих типоспецифічних сироваток, що містять в ви­-сокіх титрах антитіла до всіх серотипам пневмокока. У перші кілька діб від початку пневмококової менінгіту є шанс знайти збудник в спинно­-мозкової рідини. У ній він може розташовуватися внеклеточно або внутрішньоклітинно. Щоб виділити чисту культуру, роблять посів досліджуваного матеріалу на кров`яний, асцитический або сироватковий агар.

Пневмококк на пі­-тательних середовищах дає зростання дрібних прозорих колоній. Щоб виділити чисту культуру, в деяких випадках застосовують біологічну пробу. Для цієї мети заражені­-ють білих мишей внутрибрюшинно досліджуваним матеріалом. Якщо в матеріалі є патогенні пневмококи, миші гинуть через добу-дві.

Лікування Пневмококової інфекції у дітей

Лікування пневмококової інфекції має бути комплексним. Виражені форми вимагають лікування антибіотиками.

Легкі і середньотяжкі форми (такі як бронхіт, назофарингіт і отит) можна лікувати фепоксіметілпеніцілліном (вепікомбіном). Доза 50000-100000 ОД на 1 кг тіла на добу, розділена на 4 прийоми (приймають всередину). Або призначається пеніцилін в аналогічній дозі, 3 рази на добу, вводиться внутрішньом`язово. Курс - від 5 до 7 днів. Інший варіант - призначається азитроміцин (сумамед) з розрахунку 10 мг / кг в день, курс 3 діб.

Хворих крупозної пневмонією або менінгітом лікують цефалоспоринових антибіотиком 3-го і 4-го покоління. В ході антибіотикотерапії рекомендується перевіряти чутливість виділених пневмококів до на­-значень препарату і при необхідності його замінювати. В останні роки часто виділяють штами пневмококів, які стійкі до багатьох антибіотиків.

Важкі форми пневмококової інфекції лікують не тільки антибіотиками, але і інфузійної, патогенетичної, загальнозміцнюючих та симптоматичною терапією по принципам, аналогічним таким при інших інфекційних захворюваннях.

При пневмококової менінгіті летальні випадки становлять 10-20%. При інших формах болез­-ні летальні випадки трапляються рідко. Смертю хвороба може скінчитися у дітей з врож­-денним або придбаним імунодефіцитом, які тривалий час лікувалися імуносупресивними препаратами, у дітей з вродженими каліцтвами.

Профілактика Пневмококової інфекції у дітей

Профілактика пневмококової інфекції проводиться полівалентної полисахаридной вакциною «ПНЕВМО 23», яка проводиться у Франції фірмою Санофі Пастер. Вона являє собою суміш очі­-щенних капсульних полісахаридів 23 найбільш часто зустрічаються серотипів пневмокока.

Її вводять дітям від 2-х років з групи рис­-ка по пневмококової інфекції: дітям з асготеніей, імунодефіцитами, хронічною патологією нирок, серповидно-клітинною анемією, хронічною патологією серця. Вакцина вводиться одноразово підшкірно або внутрішньом`язово, доза становить 0,5 мл. Ця вакцина рідко викликає побічні реакції, про­-ладает високою іммуногенностио. Після вакцинації антитіла в крові зберігаються до 5-ти років. Протипоказанням до введення пневмококової вакцини є гіперчувс­-твітельності до складових компонентів вакцини.

Дітям з імунодефіцитний стан в разі контакту з біль­-ним пневмококової інфекцією можна вводити гамма-глобулін по 0,2 мл / кг внутрішньом`язово.