Бронхоектатична хвороба

зміст

1. Що таке Бронхоектатична хвороба -
2. Що провокує / Причини бронхоектатичнахвороба
3. Патогенез (що відбувається?) Під час бронхоектатичної хвороби
4. Симптоми бронхоектатичної хвороби
5. Діагностика бронхоектатичної хвороби
6. Лікування бронхоектатичної хвороби
7. Профілактика бронхоектатичної хвороби

Відео: Бронхоектатична хвороба - визначення, причини, симптоми, діагностика

Що таке Бронхоектатична хвороба -

Бронхоектатична хвороба (бронхоектазів) являє собою набуте захворювання, що характеризується, як пра­-вило, локалізованим хронічним гнійних процесах (гнійним ендобронхітом) в необоротно змінених (розширено­-них, деформованих) і функціонально неповноцінних брон­-хах, переважно нижніх відділів легень.

Відео: Методи лікування бронхоектатичної хвороби

Самостійність бронхоектатічёской хвороби (бронхоек­-тазіі) як окремої нозологічної форми до останніх років оскаржувалася деякими авторами. Дійсно, саме по се­-бе розширення бронхів як рентгеноморфологических феномен може спостерігатися при самих різних патологічних про­-процесах, що супроводжуються довгостроково поточним запаленням і фіброзом в бронхолегеневій тканині. Бронхоектазії, що виникають як ускладнення або ж прояви іншого захворювання, прийнято називати вторинними на відміну від первинних бронхо­-Ектазій, які є основним морфологічним субстратів­-те патологічного процесу і зумовлюють виникнення у хворого досить характерного симптомокомплексу. вме­-сте з тим слід пам`ятати, що і так звані первинні бронхоектазів, суворо кажучи, первинними є і звичайні­-но розвиваються як наслідок перенесених в дитячому віці гострих інфекцій бронхолегеневої системи. Зв`язок бронхоектаті-чеський хвороби з гострими пневмоніями спонукала деяких ав­-торів розглядати цей стан як форму хронічної пнев­-монии [Углов Ф. Г., 1977, і ін.]. Ця точка зору начебто підтверджувалася наявністю перехідних форм між обмежений­-ним деформуючим бронхітом, які вважалися характерним для хронічної пневмонії, і вираженими мішкоподібними роз­-реніямі бронхів.

Хоча ці аргументи не можна повністю ігнорувати, сущест­-яття ряд переконливих аргументів на користь того, що інфекційно-запальний процес, що визначає клінічні проявле­-ня бронхоектазів, обумовлюється станом відповідаю­-ного відділу бронхіального дерева і розігрується в основному в межах останнього, а не в легеневій паренхімі (що оправ­-дивать б термін «пневмонія»). Про це свідчать дан­-ні морфологічних досліджень, які показали, що явища хронічного запалення в респіраторному відділі легеневої тка­-ні при придбаних бронхоектазів можуть майже відсутні­-вать, а також кліпіко-рентгенологічні спостереження, свиде­-будівництві, що загострення при бронхоектазів протікають переважно по типу загострення гнійного бронхіту без ін­-фільтрації в легеневій паренхімі. Вельми переконливим під­-підтвердженням цього ж положення є операція, при кото­-рій видалення тільки розширених бронхів з залишенням зі­-відповідної легеневої паренхіми вело до одужання хворих [Ісаков Ю. Ф. та ін., 1978].

Все викладене, а також чітка клінічна очерченность бронхоектатичної хвороби призвели до того, що в літературі існує стійка традиція виділення бронхоектаті­-чеський хвороби як самостійної нозологічної форми.

Дискусія про самостійність бронхоектатичної хвороби як нозологічної форми має і чисто практичну сторону. Діагноз «хронічна пневмонія» у хворих з наявністю брон­-хоектазій нерідко як би заспокоює і лікаря (терапевта, пе­-діатрем), і хворого (батьків), в результаті чого консульта­-ція фахівця-хірурга і бронхологіческое дослідження під­-час не здійснюються, а оптимальні терміни для операції виявляються втраченими.

Що провокує / Причини бронхоектатичнахвороба

Головною ланкою консервативного лікування є сану­-ція бронхіального дерева, яка передбачає, з од­-ної сторони, спорожнення останнього від гнійного мокротиння, а з іншого - місцеве вплив антимікробними засобами на гноеродная мікрофлору. Поряд з санацією шляхом лаважу з по­-міццю інсталяцій в уражені бронхи через трансназаль­-ний катетер або при бронхоскопії розчинів антисептиків, ан­-тібіотіков, муколітичних засобів і т. д. істотне зна­-чення зберегли і допоміжні засоби, способст­-ють відходженню гнійної мокроти: так називаються­-ваемий постуральний дренаж, дихальна гімнастика, вібро­-ційний масаж грудної клітини і т. д. Велику користь прино­-сят правильно обраний режим, загальнозміцнюючі процедури, повноцінне, багате білками харчування і т. д.

Важливим елементом лікування бронхоектатичної хвороби, особливо у дітей, є санація верхніх нку­-них шляхів, здійснювана зазвичай оторіноларінголо­-гами, участь яких в обстеженні і лікуванні є обов`яз­-ково.

радикальне хірургічне втручання не завжди поки­-зано і не може вилікувати всіх хворих бронхоектазами. Оптимальним віком для втручання слід вважати 7-14 років, оскільки в молодшому віці не завжди точно вдається встановити обсяг і межі поразки [Пугачов А. Г. та ін., 1970 Ісаков Ю. Ф. та ін., 1978, і ін. ].

Показання до резекції легких при так званих «малих формах» слід ставити з певною обережністю, лише після ретельної оцінки динаміки захворювання під впливав­-ням консервативного лікування і повторних бронхографічні досліджень. У всіх хворих з досить вираженими і ло­-калізованнимі бронхоектазами уражені відділи легкого можуть бути видалені тільки за умови, що після резекції ди­-хательних функція буде забезпечуватися достатнім обсягом повноцінної легеневої тканини.

при односторонніх бронхоектазів можна досягти макси­-мального радикалізму, залишивши неуражені відділи легкого або ж, в крайньому випадку, вдавшись до пневмонектоміі.

при двосторонніх бронхоектазів з асиметричним пораже­-ням бронхіального дерева, при якому в одному з легких є невеликі розширення бронхів окремих сегментів, допустима паліативна резекціялегкогона стороні більшого ураження. Стан хворих після таких операцій зазвичай призводить до значного покращення, і при обов`язковому діспан­-сірчаному спостереженні і протирецидивного лікування нерідко уда­-ється домогтися клінічного благополуччя, причому зміни на неоперованих стороні, як правило, не прогресують.

При більш-менш симетричному ураженні бронхів про­-их легких показана двостороння резекція, яку блешні­-ство хірургів вважають за краще проводити в два етапи з інтервалом­-лом в 6-12 міс. Можливість такої резекції визначається обсягом незміненій легеневої тканини. При великих двусто­-ронніх бронхоектазів з ураженням верхніх легеневих сегм­-тов оперативне лікування зазвичай не показано.

Малоперспективні резекції легенів і у хворих з бронхо­-Ектазія, ускладненими обструктивним бронхітом, сопровож­ життєдайним стійкою дихальною недостатністю і, тим більше, легеневим серцем. Спостерігаються у ряду хворих зміни в нирках по типу вогнищевого нефриту або початкових проявів амілоїдозу нерідко виявляються оборотними вже в ході ре­-котельної передопераційної підготовки і не завжди є протипоказанням до втручання. Від операції слід віз­-триматися лише при наявності стійкої ниркової недостатності.

З віком, особливо після 45 років, число хворих, біля­-службовців операції, стає значно меншим через про-грессирования патологічного процесу і появи ослож­-нений.

Відео: торакоскопічних нижня лобектомія справа при бронхоектазах (РНЦХ ім.акад.Б.В.Петровского)

ПРОГНОЗ

При природному перебігу прогноз виражених, важких, а тим більше ускладнених форм бронхоектатичної хвороби сле­-дует розглядати як досить серйозний. Так, за даними В. Р. Єрмолаєва (1965), в терміни від 5 до 10 років загинули 24,5% і відзначалося прогресснрованіе захворювання у 45,2% хворих, що не піддавалися лікуванню.

післяопераційна летальність у хворих бронхоектазами в даний час не перевищує 1%, однак повне лікування після операцій досягається, на жаль, далеко не у всіх хворих. Так, за даними ВНДІ пульмонології (Б. В. Медвіт-ський), у віддалені терміни після втручання не було пред`яв­-ляють ніяких скарг лише трохи більше половини оперує­-ванних, тоді як незадовільні результати відзначені в 12% випадків. У решти відзначається більш-менш значну­-тельное поліпшення. Невдачі бувають пов`язані з неправильним визначенням обсягу ураження і резекції легенів і залишаючи­-ням змінених ділянок бронхіального дерева, з технічно­-ми помилками оператора і післяопераційними ускладненнями. Іноді рецидиви залежать від пострезекційних переміщень бронхів і їх положення, несприятливого для здійснення дренажної функції.

Профілактика бронхоектатичної хвороби

Профілактика бронхоектатичної хвороби повинна бути на­-правлю в першу чергу на попередження і раціональне лікування пневмоній раннього дитячого віку, що являє собою самостійну проблему педіатрії. По всій ймовірно­-сти, саме з певними досягненнями останньої пов`язані зменшення в останні роки загального числа хворих бронхоектазами і полегшення перебігу останніх.